67. Колективний договір і його роль у регулюванні соц.-труд. Відносин зайнятості

Колективний договір посідає особливе місце в локальному регулюванні суспільних відносин, що виникають у процесі застосування праці найманих працівників, насамперед, регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, узгодження інтересів працівників, власників та уповноважених ними органів. Порядок укладення колективних договорів (угод) визначається Законом України “Про колективні договори і угоди” від 1 липня 1993 р. та КЗпП.

Сторонами генеральної угоди виступають:

1) професійні спілки, що об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди;

2) власники чи уповноважені ними органи, що об'єдналися для ведення колективних переговорів та укладення генеральної угоди, на чиїх підприємствах зайнято більшість найманих працівників держави.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо: 1) змін в організації виробництва і праці; 2) забезпечення продуктивної зайнятості; 3) нормування та оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій тощо); 4) встановлення гарантій, компенсацій, пільг; 5) участі трудового колективу у формуванні, розподілі та використанні прибутку підприємства (якщо це передбачена статутом); 6) режиму роботи, тривалості робочого часу та відпочинку; 7) умов і охорони праці; 8) забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення та відпочинку працівників; 9) гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих; 10) умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.

68. Генеральні, галузеві і регіональні угоди, їх значення в забезпеченні ефективної зайнятості

Угода (генеральна, галузева, регіональна) підписується уповноваженими представниками сторін не пізніш як через 10 днів після завершення колективних переговорів. Генеральна угода укладається згідно із законом України „Про колективні договори та угоди”, між Кабміном та профспілками. Уряд, як вищий орган виконавчої влади, повинен бути третьою стороною при підписанні Генеральної угоди. Галузева тарифна угода регулює: нормування і оплату праці на підприємствах галузі, встановлення мінімальних соціальних гарантій, компенсацій, пільг, трудові відносини, умови і охорону праці, житлово-побутове, медичне, культурне обслуговування і т д. Регіональна угода – укладається між місцевими органами влади або регіональними об’єднаннями підприємців і об’єднаннями профспілок. Превалює прямий найм робітників у межах індивідуального трудового договору. Угоди на регіональному рівні ругулюють норми соціального захисту найманих трудівників підприємств, мають більш високі порівняно з генеральною угодою гарантії та льготи.

69. Державні гарантії в сфері зайнятості

Державна політика зайнятості населення залежить від темпів і характеру ринкових перетворень. Вона передбачає систему адап­тації різних категорій незайнятого населення до вимог ринку праці, а також систему соціального захисту безробітних та осіб з обмеженою конкурентоспроможністю. Основи соцiального захисту населення у сферi трудових вiдносин закладенi в Конституцiї України i в Законi України “Про зайнятiсть населення”. Державнi гарантії зайнятостi населення в Укpaїнi: а) добровiльнiсть працi i вибору виду дiяльностi; б) захист вiд необґрунтованої вiдмови в прийомi на роботу i незаконного звiльнення з роботи; в) безкоштовне сприяння у виборі відповідної роботи i працевлаштуваннi вiдповiдно до професiйної пiдготовки, освiти, особистих i суспiльних потреб; г) виплати вихiдної допомоги i збереження середнього заробiтку на перiод працевлаштування працiвникам, якi втратили постiйне мicцe роботи; д) безкоштовне начання безробiтних новим професiям, перепiдготовка в навчальних закладах; е) виплати безробiтним допомоги по безробiттю, у встановленому порядку. Kpiм того, Законом України “Про зайнятiсть населення” передбаченi додаткові гарантії щодо працевлаштування працездатним громадянам, якi потребують соціального захисту, зокрема: а) жiнкам, якi маютъ дiтей вiком до 6 poків; б) одиноким матерям з дiтьми до 14 рoкiв; в) молодi, яка закiнчила ocвiтy; г) особам передпенсiйного вiкy; д) особам, звільненим пiсля вiдбуття покарання. Для їx працевлаштування мicцевi органи адміністрації бронюють на пiдприємствах уcix форм власностi з чисельнiстю понад 20 осiб близько 5% робочих місць заробiтничими професiями, в тому числi, з гнучкими формами зайнятостi. У разi вiдмови у працевлаштуванні на роботу їх у цих межах державна служба зайнятостi стягує штраф за кожну таку вiдмову у розмірi 50 неоподатковуваних мінімумів доходiв громадян.