55. Зайнятість як соціально-економічна категорія

Зайнятість населення – найбільш узагальнена характеристика економіки. Вона відбиває досягнутий рівень економічного розвитку, внесок живої праці в досягнення виробництва. Зайнятість відображає ефективність використання трудових ресурсів. Вона об’єднує виробництво і споживання, а її структура визначає характер їхніх взаємозв’язків. Економічна сутність зайнятості полягає в тому, що зайнятість населення являє собою діяльність частини населення щодо створення суспільного продукту.

Соціальна сутність зайнятості відображає потребу людини в самовираженні, а також у задоволенні матеріальних і духовних потреб через дохід, який особа отримує за свою працю.

Існує також демографічна сутність зайнятості, яка відображає взаємозалежність зайнятості з віково-статевими характеристиками населення та його структурою.

56. Форми і види зайнятості

Зайнятість населення являє собою діяльність частини населення щодо створення суспільного продукту. Соціальна сутність зайнятості відображає потребу людини в самовираженні, а також у задоволенні матеріальних і духовних потреб через дохід, який особа отримує за свою працю. Форми зайнятості: 1) Первинна – це зайнятість за основним місцем роботи. 2) Вторинна – це додаткова зайнятість. В Україні в умовах перехідної економіки досить поширена нерегламентована форма зайнятості – це діяльність працездатного населення працездатного віку, яка виключена зі сфери соціально-трудових норм та відносин і не враховується державною статистикою. Нерегламентована зайнятість функціонує і як первинна, і як вторинна зайнятість громадян. Види зайнятості характерність розподіл активної частини труд. ресурсів за сферами використання праці, професіями, спеціальностями тощо.

Класифікація видів зайнятості:

◄ За характером діяльності: 1) робота в організаціях різних форм власності; 2) робота за кордоном і на спільних підприємствах; 3) служба в армії; 4) навчання в денних навчальних закладах; 5) ведення домашнього господарства; 6) індивідуальна трудова діяльність; 7) виховання дітей у сім’ї; 8) догляд за хворими, інвалідами та людьми похилого віку; 9) інші види діяльності, встановлені законодавством.

◄ За соціальною належністю: 1) робітники; 2) професіонали, фахівці, технічні службовці; 3) керівники; 4) фермери; 5) підприємці.

◄ За особистим використанням робочого часу: 1) Повна зайнятість – це діяльність протягом повного робочого дня, яка забезпечує дохід у нормальних для даного регіону розмірах. 2) Неповна зайнятість – це діяльність протягом неповного роб. часу або з неповною оплатою чи з недостатньою ефективністю. Неповна зайнятість може бути: Явною – зумовлена соціальними причинами (необхідністю здобути освіту, професію підвищити кваліфікацію тощо) Прихованою – відображає порушення рівноваги між робочою силою та іншими виробничими факторами (зменшення обсягів виробництва, реконструкція підприємства тощо). 3) Часткова – це добровільна неповна зайнятість.

◄ За рівнем урбанізації: 1) зайнятість у міській місцевості; 2) зайнятість у сільській місцевості.

◄ За галузевою належністю: 1) зайнятість у сфері матеріального виробництва; 2) зайнятість у невиробничій сфері; 3) зайнятість в окремих великих галузях (с/г, промисловість, будівництво тощо).

Окрім перелічених видів зайнятості існують ще так звані нетрадиційні, до яких належать: 1) Сезонна зайнятість – це зайнятість, яка пов’язана зі специфікою виробництва. 2) Тимчасова – це робота за тимчасовими контрактами. 3) зайнятість неповний роб. день - це робота в неповну робочу зміну у зв’язку з неможливістю забезпечити працівника роботою на повну форму роб. часу у зв’язку з модернізацією та реконструкцією виробництва або за власним бажанням працівника.