48. Робоча сила як об’єкт купівлі – продажу

Індивідуальна робоча сипа являє собою сукупність фізичних та духовних якостей людини, які використовуються у процесі виро­бництва товарів і послуг. Робоча сила є об'єктом купівлі-продажу. Купівля товару «робоча сила» називається найманням на роботу. При цьому робоча сила називається найманою робочою силою, а працівник — найманим працівником. Працівник продає свою робочу силу підприємцю на певний період, залишаючись власником цього товару.

З економічного погляду власник робочої сили змушений продавати її тоді, коли у нього немає всього необхідного для ведення свого господарства як джерела для одержання засобів існування або коли дохід з інших джерел є недостатнім. Покупцем товару “робоча сила” на ринку є підприємець, який має все необхідне для ведення власного господарства. Крім своєї участі в процесі праці, підприємець залучає інших працівників за певну грошову винагороду. Отже, відбувається обмін індивідуальної здатності для праці на засоби існування, необхідні для відтворення робочої сили.

49. Попит і пропозиція на ринку праці

Важливими елементами ринку праці є пропозиція і попит на робочу силу. Попит на робочу силу може бути індивідуальним і сукупним. Сукупний попит – це ринковий попит усіх фірм та організацій, що діють на ринку. Індивідуальний попит – це попит окремого роботодавця (підприємства, фірми). Пропозиція робочої сили характеризує чисельність працездатних людей з урахуванням її статі, віку, освіти, професії та кваліфікації. Співвідношення між попитом на робочу силу та її пропозицією характеризується навантаженням на 1 вільне робоче місце. Співвідношення попиту на робочу силу та її пропозиції складається під впливом конкретної економічної і соціально-політичної ситуації, зміни ціни робочої сили, рівня реальних доходів населення. Попит на робочу силу є також похідним від обсягу виробництва і загального фонду заробітної плати, який є в розпорядженні роботодавця. Чим нижче загальний розмір фонду заробітної плати, тим більше найманих робітників може найняти роботодавець. І навпаки, чим вища заробітна плата кожного із найманих робітників, тим менше їх кількість буде найнята.

50. Характеристика кон’юнктури ринку праці

Кон’юнктура ринку праці – це співвідношення попиту і пропозиції праці на даний період, яке визначає ставки заробітної плати на конкретні види праці та рівень зайнятості населення. Виокремлюють 3 типи кон’юнктури:

1) трудодефіцитна, коли на ринку праці спостерігається нестача пропозиції праці;

2) трудонадлишкова, коли існує велика кількість безробітних і відповідно надлишок пропозиції праці;

3) рівноважна, коли попит на працю відповідає її пропозиції.

Кожен тип ринкової кон’юнктури, властивий тому чи іншому регіону або сфері прикладання праці, утворює в сукупності загальний ринок праці в країні.

51. Типи і види ринків праці

Розрізняють зовнішній і внутрішній ринок праці. Зовнішній ринок охоплює відносини між продавцями і покупцями робочої сили в масштабах країни, регіону, галузі. Це відносини, що виникають з приводу наймання працівників відповідної професії, спеціальності. На зовн. ринок діють галузеві профспілки. Внутрішній ринок – це система соціально-трудових відносин у межах 1-го підприємства, і передбачає рух кадрів усередині підприємства, переміщення з однієї посади на іншу. Це переміщення може відбуватися: 1) По горизонталі – переведення на інше робоче місце без змін у кваліфікації та без підвищення у посаді. 2) По вертикалі – переміщення на інше робоче місце з підвищенням у посаді або з високою кваліфікацією. Функціонування внутрішнього ринку виражається через кадрову політику підприємства. Також існують відкриті і приховані ринки праці. Відкритий ринок охоплює все працездатне населення. Він складається з 2 частин: 1) офіційна частина ринку – населення, яке перебуває на обліку в державних службах зайнятості, а також випускники державної служби професійного навчання. 2) неофіційна – охоплює громадян, які намагаються влаштуватись на роботу через прямі контакти з підприємствами або з недержавними службами працевлаштування. Прихований ринок охоплює працівників, які зайняті на підприємствах, але мають велику ймовірність опинитися без роботи. Залежно від того, які склалися стосунки між найманими працівниками і роботодавцями і в який спосіб вони регулюються ринок праці може бути жорстким або гнучким. Жорсткому ринку притаманне державне регулювання і великий вплив профспілок. А гнучкий ринок праці виступає як форма пристосування ринку праці до структурної перебудови економіки.