37. Договірне регулювання соц..-труд. Відносин як провідна складова соціального партнерства

Соціально-трудові відносини, в залежності від рівнів регулюються такими угодами: на національному рівні – Генеральна угода. Вона укладається згідно із законом України „Про колективні договори та угоди”, між Кабміном та профспілками. Уряд, як вищий орган виконавчої влади, повинен бути третьою стороною при підписанні Генеральної угоди; на рівні галузі національного господарства - Галузева тарифна угода, яка регулює: нормування і оплату праці на підприємствах галузі, встановлення мінімальних соціальних гарантій, компенсацій, пільг, трудові відносини, умови і охорону праці, житлово-побутове, медичне, культурне обслуговування і т д.; на регіональному рівні – Регіональна угода – укладається між місцевими органами влади або регіональними об’єднаннями підприємців і об’єднаннями профспілок. Превалює прямий найм робітників у межах індивідуального трудового договору; на рівні організації соціально-трудові відносини регулюються колективним договором, що укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин та узгодження інтересів трудящих, власників або уповноважених ними органів. У ньому визначаються взаємні зобов’язання сторін щодо: зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці; режим роботи, тривалість робочого часу; умови і охорона праці; житлово-побутове, культурне, медичне обслуговування та ін.

38. Генеральна угода і її роль у регулюванні соц.-труд. Відносин

Генеральна угода визначає загальні принципи регулювання соціально-трудових відносин на найвищому рівні і включає загальні напрями соціально-економічної політики у сфері зайнятості, оплати праці, доходів, рівня життя населення, соціального захисту, соціального забезпечення, а також соціального страхування.

Генеральна угода укладається згідно із законом України „Про колективні договори та угоди”, між Кабміном та профспілками. Уряд, як вищий орган виконавчої влади, повинен бути третьою стороною при підписанні Генеральної угоди.

Деформації, що склалися в оплаті праці за умов планової централізованої економіки і посилилися на етапі ринкової трансформації економіки України, потребують підвищення ролі генеральної угоди в регулюванні заробітної плати.

39. Галузева угода: призначення, структура, зміст

Галузева тарифна угода регулює: нормування і оплату праці на підприємствах галузі, встановлення мінімальних соціальних гарантій, компенсацій, пільг, трудові відносини, умови і охорону праці, житлово-побутове, медичне, культурне обслуговування і т д.

Змістом галузевої угоди як одного з основних нормативних актів у сфері організації заробітної плати відповідно до Закону України «Про колективні договори і угоди» (ст. 8) мають бути такі галузеві норми: умови зростання фондів оплати праці; установлення для підприємств галузі (підгалузі) мінімальних гарантій заробітної плати відповідно до кваліфікації на основі єдиної тарифної сітки та мінімальних розмірів доплат і надбавок з урахуванням специфіки, умов праці окремих професійних груп і категорій працівників галузі (підгалузі). Зміст галузевої угоди, як і інших угод, визначається сторонами в межах їхньої компетенції, а тому зазначені вище норми слід розглядати як мінімально необхідні для формування угоди на галузевому рівні. Сторонами галузевої угоди є Всеукраїнські галузеві об`єднання роботодавців і профспілкові організації та їх об`єднання відповідного рівня, які мають повноваження, достатні для ведення переговорів, укладення угоди та реалізації її норм. Законом чітко не встановлена відмінність структури галузевої угоди від регіональної, тому у більшості випадків вони є подібними: нормування і оплата праці; встановлення мінімальних соціальних гарантій, компенсацій, пільг у сфері праці і зайнятості; трудові відносини; умови і охорона праці; житлово-побутове, медичне, культурне обслуговування; організація оздоровлення і відпочинку; умови зростання фондів оплати праці.