34. Соціальне партнерство в організації

Соціальне партнерство — така система відносин між найманими працівниками і власниками засобів виробництва, при якій визнаються розбіжності економічних інтересів різних соціальних груп і право кожної з них відстоювати свої інтереси через пошук компромісів, шляхів взаєморозуміння й співробітництва в умовах злагоди. Соціальне партнерство в організації — це система заходів, що забезпечує співробітництво найманих працівників з роботодавцями. Таке співробітництво здійснюється постійно на двосторонній основі, переважно в формі колективних переговорів, колективних договорів і угод, які регулюють соціально-трудові відносини. Специфічною формою партнерства в організації є трипаратизм (включає три складові), тобто залучення до переговорів представників виконавчої влади. Така співпраця може бути постійною або нерегулярною, тільки у випадках загострення ситуації.

35. Оцінка стану соціального партнерства в Україні, напрямки його розвитку

Нашому суспільству потрібні правові механізми урівноваження свободи, права на захист своїх інтересів, що повинна забезпечувати держава. Не завершена правова регламентація функцій профспілок. З метою удосконалення соціально-трудових відносин і розвитку соціального партнерства Україна співпрацює з міжнародною організацією праці (МОП). За її участю проводяться семінари з питань соціально-трудових відносин. В 1998 р. Міністерство праці та соціальної політики України уклало з МОП угоду „Політика активних партнерських відносин. Національні цілі для України”, що передбачає надання консультацій, технічної допомоги, підготовки тренінгу соціальних партнерів, розроблення законопроектів і т д. Для подальшого розвитку соціального партнерства має бути додатково здійснено ряд інституційно-правових заходів. У головний інститут тристороннього партнерства в державі має бути перетворена Національна рада соціального партнерства. Для цього потрібно завершити створення регіональних і галузевих рад соціального партнерства. Треба визначити правовий статус усіх суб’єктів соціального партнерства, для цього необхідний закон про соціального партнерства, проект якого знаходиться на розгляді у Верховній Раді. Проблеми розвитку соціального партнерства можуть бути вирішені за умови відповідного кадрового забезпечення, що замаються питаннями партнерства.

36. Зарубіжний досвід соціального партнерства, сучасні його форми, тенденції розвитку

У країнах з розвиненою ринковою економікою ідеологія соціального партнерства глибоко стала базовою у процесі розвитку соціально-трудових відносин незважаючи на те, що його моделі в різних країнах відрізняються організаційно-правовим механізмом. Сьогодні відомі дві моделі соціального партнерства: перша - трипартизм і друга - біпартизм. У тих країнах, де роль держави у регулюванні трудових відносин не є визначною (Сполучені Штати Америки, Канада, Великобританія) у практику розбудови соціального діалогу покладена двостороння співпраця між об'єднаннями роботодавців і організаціями найманих працівників. Держава може виступати в такій соціальній моделі в ролі арбітра або посередника при виникненні соціальних конфліктів. З іншого боку, найбільш поширена система трипартизму, тобто, тристороння співпраця, широко застосовується у процесі розбудови соціально - трудових відносин у Французькій Республіці, Федеративній Республіці Німеччина, Королівстві Швеція, Австрійській Республіці. В умовах трипартизму держава відіграє активну, досить впливову роль соціального партнера. Світовий досвід переконливо засвідчує, що проблеми економіки і суспільного життя, у тому числі у сфері застосування найманої праці, вирішуються оптимально, якщо реалізується орієнтація не на конфронтацію, а на досягнення соціальної злагоди, узгодження інтересів різних суспільних груп. Стрижнем соціального партнерства є принцип співробітництва між роботодавцями і найманими працівниками, який реалізується у формах проведення переговорів, укладення колективних договорів та колективних угод, узгодження проектів нормативно-правових актів, консультацій при прийнятті рішень соціальними партнерами на всіх рівнях. Соціальне партнерство в розвинутих країнах виконують 2 основні функції: забезпечує соціальну злагоду в країна та сприяє досягненню окремих угод в конкретних галузях. Укладання угод здійснюється відповідно до норм Рекомендації міжнародної організації 1951 р. Принципи соціального партнерства в країнах Заходу є підтримка та зміцнення ринкової конкуренції, відмова від монополізму та вирішення соціальних проблем прямим державним або приватним контролем над ринком. Але головна роль у підприємців і профспілок. Уряд лише їх ініціатор, організатор, посередник, консультант.