29. Роботодавці як суб’єкт соц.-труд відносин

Згідно міжнародної класифікації статусу в зайнятості роботодавець – це людина, що працює самостійно і постійно наймає для роботи одну чи багато осіб. Працедавець зазвичай є власником засобів виробництва. Однак, у господарській практиці України роботодавцем вважається і керівник у державному секторі економіки, який наймає працівників за договором, хоча і сам є найманим працівником держави та не володіє засобами виробництва. У соціально-трудових відносинах роботодавця представляє керівник підприємства (організації), який діє від імені роботодавця, виражаючи його інтереси.

Особливе місце роботодавців у системі соціально-трудових відносин полягає у тому, що вони створюють робочі місця, визначають структуру і обсяги сукупного попиту на роб силу, залучають робочу силу до суспільного виробництва та укладають колективні та індивідуальні договори.

30. Міжнародний профспілковий рух, його еволюція та сучасний стан

Профспілки є однією з громадських організацій, які створюються трудящими для захисту своїх соціальних, економічних і професійних прав, для вираження інтересів найманих працівників, для боротьби за соціальну справедливість, з метою сприяння створенню для людини відповідних умов праці та життя. Міжнародний профспілковий рух пройшов|минав| великий і складний шлях|дорогу|. Багато характерних рис|меж| і направлень|напрями| профспілкового руху сформувалися ще в XIX столітті|віці|. Виникнення профспілок було закономірною відповіддю найнятих робітників на дії власників засобів|коштів| виробництва. Перші профспілки з'явилися|появлялися| в 70 – 80 рр. XVIII ст.|ст.| в Англії, яка раніше інших встала на шлях капіталізації виробництва|дорогу|. Вони об'єднували в основному висококваліфікованих робітників|робочих| однієї професії. З часом|згодом| ці організації почали|стали| називатися професійними союзами|спілками| – тред-юніонами (trade| – професія, ремесло і union| – об'єднання). Згодом відбувалося|походило| об'єднання на рівні галузей і включення|приєднання| в свої організації некваліфікованих робітників|робочих|. Цей процес виявився тривалим. У Англії профспілки подібного типа|типу| з'явилися|появлялися| лише в кінці|наприкінці| XIX ст.|ст.|, а в США – лише|тільки| в 20 – 30-і рр. XX ст.|ст.| Один із способів зміцнення ролі профспілок – так звані закриті|зачиняти| цехи (closed| shop|) і профспілкові цехи (union| shop|), які вперше|уперше| з'явилися|появлялися| у Великобританії більше двохсот років тому. У міру розвитку і поширення|розповсюдження| в промислових державах інституту колективних переговорів виникла проблема сумісності закритих|зачиняти| цехів і інших захисних заходів профспілок з|із| антидискримінаційною політикою в області зайнятості, що проводиться Міжнародною Організацією Праці (МОП), і державами – її членами. Захисні функції профспілок в 1940 – 1960 рр. були законодавчо оформлені головним чином в англосакських країнах: у Великобританії, США, Канаді, Австралії і Новій Зеландії. У інших державах профспілковий захист не отримав|одержував| великого розвитку. У 70 – 80 рр. різні схеми профспілкового захисту можна було зустріти вже у всіх регіонах світу|світу|, причому як в розвинених, так і таких, що в розвиваються державах. Міжнародний профспілковий рух пройшов|минав| великий і складний шлях|дорогу|. Здійснення прав профспілок як в соціально-економічній, так і в інших сферах життєдіяльності суспільства|товариства| нерозривно пов'язано з дотриманням основних прав людини. Тому, як правило, вільні, незалежні і сильні профспілки можливі лише|тільки| в демократичних, правових, соціально орієнтованих державах.

Для того, щоб відповідати на нові виклики економічної глобалізації, міжнародний профспілковий рух повинен зміцнюватись й модернізуватись.