24. Критерії оцінювання рівня розвитку соц.-труд відносин

В якості критерію розвиненості соціально-трудових відносин використовують показники якості трудового життя. Під якістю трудового життя розуміють систематизовану сукупність властивостей, що характеризують умови праці в найширшому розумінні цього слова – умови виробничого життя – і таких, що дозволяють врахувати ступінь реалізації інтересів працівника і використання його здібностей (інтелектуальних, творчих, моральних, організаторських та ін.). Основу концепції якості трудового життя складають: положення про забезпеченість в ході самореалізації працівника його задоволеність досягненнями в праці як основному мотиваторі порівняно із зарплатою і кар’єрою, принцип трудової демократії, розвиток працівника передбачає можливості постійного професійного росту. З листопада 1980 р. у 24 країнах почала використовуватися система показників трудового життя, в яку включаються показники, що характеризують: розподіл заробітку, використання робочого часу, показники безпеки умов праці.

25. Становлення нових за структурою та змістом соц.-труд відносин як складової реформування укр.. Економіки

Соціально-трудові відносини – це об’єктивна взаємозалежність і взаємодія суб’єктів цих відносин у процесі праці, спрямованих на регулювання якості трудового життя. Вирішення найважливіших завдань соціально-економічної реформи в Україні: стабілізація соціально-економічного і політичного становища в країні, становлення і розвиток виробництва нового технологічного рівня, значного зниження інфляції і підвищення життєвого рівня населення – можливе перш за все на основі співпраці всіх сил суспільства у проведенні узгодженої політики у сфері соціально-трудових відносин і формуванні ефективної системи захисту інтересів всіх учасників соціально-трудових відносин. Становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки в нашій країні, забезпечення її нормального функціонування можливе за умов її повної інтеграції у світове господарство, що передбачає оформленість соціально-трудових відносин в країні, вироблення механізму їх ефективного регулювання і убудованість національної системи соціально-трудових відносин у систему соціально-трудових відносин, визнану світовим співтовариством.

26. Регулювання соц.-труд відносин

Регулювання соціально-трудових відносин здійснюється на пiдґрунтi таких Законів України: Конституція України, Кзпп, про зайнятість населення, про оплату працi, про пенсiї, про вiдпустки, про iндексацiю доходів, про захист соціальних та трудових прав окремих категорій громадян, про банкрутство, про колективнi договори та угод та iн. У сферу програмно-нормативної регламентації соціально-трудових відносин входять наступнi основнi напрями: 1) Умови працi (оплата, вiдпочинок, охорона, соцiальнi гарантiї). 2) Соціальна політика. 3) Зайнятiсть. 4) Мiграцiйна політика. 5) Демографiчна полiтика.

Регламентацiя соціально-трудових відносин має рiзнi рiвнi: нацiональний (генеральна угода), галузевий (тарифна угода), соцiальний (регiональна угода), пiдприємства (колективний договiр). На кожному рiвнi вирiшуються специфiчнi проблеми регулювання трудової дiяльностi людей. У розгорнутому вигляді методи регулювання соціально-трудових відносин, які мають використовуватися в економіці ринкового типу, можуть бути подані у вигляді таких груп: - нормативно-правові; - програмно-цільові; - адміністративно-розпорядчі; - організаційно-впорядкувальні; - договірні; - погоджувально-арбітражні, посередницькі, примирні; - партисипативні.