5.2.4. Зовнішній пояс
У приміських зонах значніших і великих міст лісопарковий пояс, як правило, оточується т.зв. зовнішнім поясом, тобто територією багатофункціонального використання. Така територія інколи називається зоною переважаючого розвитку, яка повинна частково розвантажити основне місто, тобто перейняти деякі його функції.
В межах цієї зони звичайно зосереджено більшу частину міських і сільських поселень приміської зони, розташовані промислові підприємства і заклади, пов’язані з містом. У багатьох випадках тут також знаходяться великі транспортні та інженерні споруди, що обслуговують місто. Наприклад, у зовнішньому поясі приміської зони Лондона розташовані два великі аеропорти Гітроу і Гетвік, які належать до найбільших у Європі.
До найбільш складних об’єктів за умовами розташування відносяться аеродроми і морські та річкові порти. Навколо аеродромів повинні бути передбачені захисні зони значних розмірів, в межах яких не дозволяється розташовувати житлову забудову і об’єкти відпочинку. Території морських та річкових портів також оточуються захисними зонами з врахуванням можливості переносу технологічних забруднень суходолом і водою.
Дотримання відповідних захисних зон має першочергове значення при розплануванні територій забору питної води і очисних споруд міської системи каналізації.
5.2.5. Сміттєзвалища
Гострі екологічні проблеми у приміських зонах міст створюють сміттєзвалища, де нагромаджуються десятки мільйонів кубометрів побутового сміття та промислових відходів. Наприклад, на міському сміттєзвалищі Львова, що з 1966 р. розташовується на північній околиці міста, щороку складається біля мільйона кубометрів побутового сміття.
Вплив сміттєзвалищ на довкілля оцінюється згідно наступних показників : органолептичних (зміна запаху повітря; зміна запаху, кольору, смаку грунтових і поверхневих вод прилеглих територій), загальносанітарних, фітоакумуляційних (рівень концентрації шкідливих речовин у рослинах прилеглих територій), міграційно-водних, міграційно-повітряних, санітарно-токсикологічних.
У світовій практиці найбільш розповюджені три основні методи утилізації (переробки і знешкодження) побутового сміття : - складування на спеціально облаштованих полігонах; - спалювання на спеціальних заводах; - переробка попередньо відсортованих відходів.
Складування на полігонах означає засипання і наступне пошарове ущільнення побутового сміття у спеціально підготованих котлованах. До переваг цього методу належать низька вартість та можливість (за дотримання всіх вимог складування) проведення відновлення, тобто рекультивації земель після закриття сміттєзвалища. Складування побутового сміття на полігонах з наступною рекультивацією їх територій набуло розповсюдження у Швеції, Фінляндії, Норвегії. Цей метод загалом залишається основним сьогодні також і в Україні, однак, при недотриманні технічних умов складування сміття сміттєзвалища стають екологічно-небезпечними об’єктами для оточуючих їх поселень.
Спалювання побутового сміття відбувається на спеціальних заводах, причому продукти згоряння викидаються в атмосферу. Особливістю процесу спалювання сміття є те, що з великих об’ємів низькотоксичного сміття створюються малі об’єми відходів з високою концентрацією шкідливих речовин. Залишки після згорання сміття складають 10% від їх початкового об’єму і 30% від маси. Також слід зазначити, що процес спалювання вимагає температури біля 9000С і є досить дорогим. Методом спалювання утилізується значна частка побутового сміття у Великобританії, США, Канаді, Японії.
Переробка відсортованого сміття технологічно є досить складною. Цей метод вимагає ретельного попереднього сортування сміття і вилучення з його маси полімерних матеріалів, скла, металів, дерева тощо.
Частина відсортованого сміття може бути утилізована шляхом його компостування. Це означає виділення органічної частки сміття, яку шляхом компостування можна переробити на кінцевий продукт з високим вмістом гумусу. Потрібно зауважити, що при відведенні земельних ділянок для сміттєзвалищ практично завжди виникають спірні питання з органами територіального самоврядування, які звичайно намагаються уникнути розташування обтяжливих для навколишнього середовища об’єктів на підпорядкованій їм території.
У процесі формування і розвитку приміських зон міст України сьогодні складними є питання недосконалості законодавства щодо різних форм власності на земельні ділянки, коли „особисті інтереси” окремих власників землі суттєво перешкоджають комплексному розвитку приміських зон. В оптимальній ситуації ця обставина не повинна перешкоджати розвиткові перелічених вище основних функцій приміських зон. З цією метою органам територіального самоврядування необхідно проводити цілеспрямовану містобудівну політику щодо сучасного та перспективного функціонального зонування території з врахуванням пріоритету загальносуспільних інтересів.