Поняття про психіку. Види психічних явищ.
Психіка – функція мозку, що полягає у відбитку об'єктивної дійсності в ідеальних образах, на основі яких регулюється життєдіяльність організму. Психіка властива людині і тваринам. Однак, психіка людини, як вища форма психіки, позначається ще і поняттям "свідомість". Але поняття психіки ширше, ніж поняття свідомості, тому що психіка містить у собі сферу підсвідомості і надсвідомості.
Класифікація психічних явищ.
Усі психічні явища діляться на три групи:
1) психічні процеси - динамічні, швидкозмінні психічні явища,що становлять основу пізнавальної та практичної діяльності. Уся психічна діяльність людини - це сукупність пізнавальних, вольових і емоційних процесів.
2) Психічний стан - це загальний функціональний рівень психічної активності в залежності від умов діяльності людини і її особистісних особливостей.
Психічні стани можуть бути короткочасними, ситуативними і стійкими, особистісними.
3) Психічні властивості особистості - типові для даної людини особливості його психіки, особливості реалізації його психічних процесів. До психічних властивостей особистості відносяться: 1) темперамент; 2) спрямованість особистості (потреби, інтереси, світогляд, ідеали); 3) характер; 4) здібності
4. Розвиток психіки й поведінки живих істот.
Еволюція людини-одна з ліній розвитку органічного світу. Перші ознаки життя на землі з*явились 2-3 мільярда років тому. На певному етапі розвитку природи виник білок. У живих організмів з*являється нова форма біологічного відображення-подразливість, тобто здатність живого організму реагувати на зовнішні впливи середовища певно ними біологічними процесами. У процесі пристосування живих істот до навколишнього середовища в них виникає чутливість як здатність реагувати не лише на життєво важливі впливи,а й на нейтральні подразнення. Поява чутливості є ознакою виникнення психіки. У процесі еволюційного самовдосконалення живих істот у них з*являється і спеціальний орган, що бере на себе функцію керування розвитком,поведінкою та відтворенням. Це нервова система. Важливим стимулом до розвитку стало ускладнення самих по собі умов життя, яке вимагало зміни будови організму, появи здатності відображати світ, краще орієнтуватися в ньому. Можна сказати, що першопричиною вдосконалення психіки з'явилася сама дійсність: вона зажадала, щоб у живих істот з'явилися складна нервова система та вищі рівні психічного відображення. У міру ускладнення нервової системи розвиваються форми поведінки й нашарування рівнів психічної регуляції, життєдіяльності, відчуття, сприйняття, пам*ять, мислення, уявлення, свідомість, рефлексія.
Вчені, схильні до ідеалістичної філософії, представляють справу інакше. Згідно з їх думку психіка не є властивістю живої матерії і не є продукт її розвитку. Вона, як і матерія, існує вічно. Так само як у перетворенні з часом матеріального можна виділити нижчі і вищі форми (бо таке перетворення називається розвитком), в еволюції ідеального (психічного) можна відзначити свої елементарні і найпростіші форми, визначити власні закони та рушійні сили розвитку. У матеріалістичному розумінні психіка як би раптово з'являється на певному етапі розвитку живої матерії, і в цьому полягає слабкість матеріалістичної точки зору.
Розвиток психіки реалізується у формі філогенезу і у формі онтогенезу.