3. Основні характеристики реабілітаційного простору
Розглянемо основні характеристики реабілітаційного простору.
1. Реабілітаційний простір як феномен має кілька найважливіших характеристик, і першою з них є характер відносин. Якщо виходити з поняття особистості як деякої системи мотиваційних відносин, що має суб'єкт, то вплив на процес розвитку і самореалізації особистості роблять, у кінцевому рахунку, саме відносини, що складаються між дитиною і її оточенням. Отже, для соціально дезадаптованої дитини, що вступила у поле реабілітаційного простору, необхідно створити такий простір, щоб він, у першу чергу, став особистісно значущим для вихованця.
2. Реабілітаційний простір повинний бути єдиним - це його обов'язкова характеристика. Досвід показує, що це не відбувається стихійно. Можна говорити про те, що удалося створити єдиний реабілітаційний простір тоді, коли внутрішні і зовнішні сили спрямовані на досягнення єдності. Ознаки єдиного реабілітаційного простору: усе, що має даний простір, служить справі розвитку соціально дезадаптованих дітей, він створюється ентузіазмом дорослих за допомогою дітей. Соціально дезадаптована дитина у цьому процесі об'єкт впливу реабілітаційного простору і суб'єкт його створення й удосконалювання. Реабілітаційний простір створюється там, де діти живуть разом, тобто можна говорити про реабілітаційний простір школи, мікрорайону і т.д.
3. Близькою до вищевказаної характеристики реабілітаційного простору є його цілісність, яка в практичній технології здійснюється через комплексний підхід. Комплексність означає єдність цілей, завдань, змісту, методів і форм реабілітаційного впливу й взаємодії всіх суб’єктів простору. Гостра необхідність у такому підході виникла у зв'язку з тим, що й у теорії виховання, і в практиці виховної роботи школи процес виховання в останні десятиліття фактично розглядалася як сума приватних процесів, що входять у його структуру.
Безперечно, що при комплексному підході до формування цілісної особистості повинна бути врахована сукупність всіх цих умов. Сприятливі для особистості й суспільства зміни в результатах реабілітації досягаються не тільки завдяки прямому впливу на ту або іншу сферу психіки особистості, що формується, але й при зміні зовнішніх умов, які перешкоджають розвитку небажаних відхилень від норми й зводять до мінімуму негативні впливи.
4. Важливою характеристикою реабілітаційного простору є його активність. Під активністю розуміється здатність підтримувати на цій „території” деякий, достатній для всіх учасників взаємодії рівень емоційної й інтелектуальної напруженості, стимулювати питальне відношення дитини до світу і творчий пошук відповідей на питання, що виникають у неї в процесі життєдіяльності. Активний реабілітаційний простір чудовий тим, що забезпечує кожного соціально дезадаптованого вихованця можливістю зустрічей з новими людьми, предметами і явищами, високою імовірністю виникнення випадку, що може збудити особистий інтерес учасників взаємодії до того, що відбувається.
5. Важливою характеристикою реабілітаційного простору є його системність, рівнями організації якої вважаються: концептуальний, структурний і субстратний.
У налагодженому реабілітаційно-виховному просторі, що уже по своїй суті є гуманітарною системою, суб'єктом виступає людина. Концептуальний рівень забезпечується загальними ідеями, баченням і уявленнями про реабілітацію в даному соціумі, що домінує в менталітеті суб'єктів цієї території. Тут мається на увазі єдина педагогічна стратегія по „вертикалі і горизонталі”, орієнтована на особистість кожної дитини, на відновлення і розвиток її здібностей, на створення особливої обстановки соціальної захищеності, що значно впливає на підвищення самооцінки і соціального статусу дитини, розвиток її внутрішнього реабілітаційного потенціалу.
Структурний рівень реабілітаційного простору являє собою відносини, що виникають між суб'єктами конкретного простору в ході реалізації своїх реабілітаційних функцій. Це так називане поле діалогу, на якому створена комплексна взаємодія всіх служб, що займаються дезадаптованими дітьми в межах цілого регіону, з метою реабілітації, профілактики, корекції підліткової дезадаптації. Інакше кажучи, даний рівень відносин складає функціональна структура реабілітаційного простору.
До субстратного рівня відносяться різні елементи простору, які можна підрозділити на пасивні (сюди ми включаємо усе, що знаходиться в сфері реабілітаційного середовища) й активні (тобто власне суб'єкти організаційної структури реабілітаційного простору, якими є як окремі люди, так і різні служби). Активні елементи, у свою чергу, підрозділяються на системовизначаючі ( сюди входять міськ- і райадміністрація, міські і районні відділи освіти і науки; охорони здоров'я; культури і мистецтва; внутрішніх справ; праці і соціальної політики; у справах сім'ї, молоді та спорту; соціального захисту населення; установи для дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків; установи початкової, середньої і вищої професійної освіти міста і району; міський і районний суд, прокуратура, Комісія зі справ неповнолітніх і захисту їхніх прав; тобто служби й установи різного типу, що вирішують задачі соціального захисту родини і дитинства) і системоскладаючі (ними є всі колективи і співробітники установ реабілітаційного середовища, так чи інакше задіяні в процесі реабілітації, захисту прав і законних інтересів неповнолітніх).
6. До наступної характеристики реабілітаційного простору відносяться його параметри, які можна описати через його багатомірність, довжину і щільність. Як показує практика, будь-який реабілітаційний простір містить у собі різні інші простори . Однак їхнє входження в конкретне реабілітаційне поле має свою питому вагу, оскільки залежить від різних обставин, зв'язаних в основному з тим, наскільки успішно суб'єктам реабілітації удається включити той чи інший підпростір у цілеспрямований процес реабілітації дезадаптованих дітей і неблагополучних родин. Проте, їхня цілісність представляється нам істотною якісною характеристикою, тому що саме в цьому випадку забезпечується ефективність впливу реабілітаційного простору на особистість дезадаптованого вихованця.
Реабілітаційний простір може ефективно впливати на позитивну соціалізацію дезадаптованих дітей у залежності від того, наскільки усвідомлено й цілеспрямовано він (простір) створюється й розвивається місцевими органами влади.