Завдання № 45

Назвати порушення системи еритроцитів. Анемії. Механізми розвитку. Ключові поняття.

Ерітроцитози (греч. erythros – червоний + kytos – клітка + osis) – патологічна реакція, що характеризується підвищенням в крові вмісту гемоглобіну і кількості еритроцитів. Анемія (anaemia; греч. an – частка заперечення, haima – кров; син. недокрів'я) – типовий патологічний процес, істотним проявом якого є зменшення кількості гемоглобіну, еритроцитів і зміна їх функції і структури. Фізіологічні регенеративні зміни еритроцитів – якісні зміни еритроцитарної системи, що характеризуються появою в крові еритробластів, нормобластов (нормоцитов), ретікулоцитов (поліхроматофілов) в результаті стимуляції нормобластичного еритропоезу в кістковому мозку. Патологічні регенеративні зміни еритроцитів – якісні зміни еритроцитарної системи, що характеризуються появою в крові і кістковому мозку ембріональних еритроцитів (мегалобластов, мегалоцитов ядерних включень – телець Жоллі і кілець Кеботу). Дегенеративні зміни еритроцитів – якісні зміни еритроцитарної системи, що характеризуються появою в крові еритроцитів різних розмірів (анізоцитоз) і форми (пойкілоцитоз), еритроцитів з ознаками гипо- і анізохромії, з базофільною зернистістю. Гемоглобінопатії (haemoglobinopathia) – спадкові гемолітичні анемії, походження яких пов'язане з порушенням швидкості синтезу або структури поліпептидних ланцюгів гемоглобіну А. Анемія серповидно-клітинна (anaemia meniscocytica; син. S-гемоглобінопатія, серповидно-клітинна хвороба) – це спадкова гемолітична анемія, при якій в -поліпептідному ланцюгу гемоглобіну - глутамат замінюється валіном. Анемія ензімопенічна (anaemia enzymopenica; греч. en – усередині; zyme – закваска; penia – бідність, недолік; син.: ензімопатії) – групова назва гемолітичних анемій, що виникають в результаті спадкової недостатності визначених певних ферментів еритроцитів, наприклад, Г-6-ФДГ. Ерітроцитопатії (еритроцити + греч. pathos – страждання, хвороба; син.: мембранопатія еритроцитів) – група спадкових гемолітичних анемій, пов'язана з аномаліями білкових або ліпідних компонентів оболонки еритроцитів, що є причиною зміни їх форми і передчасного їх руйнування. Ерітроцитопенія (erythrocytopenia; еритроцит + греч. penia – бідність, недолік) – патологічна реакція, що супроводиться абсолютним або відносним зменшенням вмісту еритроцитів в периферичній крові.

Назвати порушення системи системи лейкоцитів. Лейкоцитоз і лейкопенії. Механізми розвитку Ключові поняття

Лейкоцитоз (leukocytosis, leukos – білий, cytos – клітка) – патологічна реакція організму, що виявляється збільшенням вмісту лейкоцитів в крові понад 9на109/л. Ядерне зрушення вліво в нейтрофільному ряду – збільшення кількості молодих форм нейтрофілів в крові: метамієлоцитов і палочкоядерних лейкоцитів, що свідчить про посилення регенеративної активності кісткового мозку (збільшення індексу ядерного зрушення). У нормі: метамієлоцити – 0-0,5%, палочкоядерниє лейкоцити – 2-6%, ядерний індекс 0,06-0,08. Ядерне зрушення управо в нейтрофільному ряду – зменшення аж до повного зникнення молодих форм нейтрофілів в крові: метамієлоцитов, палочкоядерних лейкоцитів, що свідчить про пригноблення регенеративної здатності кісткового мозку (зменшення індексу ядерного зрушення). Лейкопенія (leukopenia, leukos – білий, penia – бідність) – патологічна реакція організму, що виявляється зменшенням вмісту лейкоцитів в крові нижче 4на109/л. Агранулоцитоз (agranulocytosis; а – негативна приставка, granulum – зернятко, cytos – клітка) – патологічна реакція організму, що характеризується відсутністю гранулоцитів в периферичній крові або зменшенням їх кількості нижче 0,8на109/л. Алейкія аліментарно-токсична (aleukia alimentaria toxica) – харчовий мікотоксикоз, що виникає при вживанні продуктів із зерна, що перезимувало в полі, зараженого грибками Fusarium sporotrichiella; виявляється агранулоцитозом, стоматитом, пізніше – некротичною ангіною, геморрагіями, сепсисом.