Завдання № 38

Назвати порушення системи травлення. Надати визначення ключових синдромів, патофізичних механізмів розладів травлення.

Основні види порушень: прояви розладу апетиту гипорексия, анорексія, парарексия, булімія, поліфагія, полідипсія, розлади смакових відчуттів, порушення травлення в порожнині рота розлад жування, слиновиділення (гипер-, гіпосалівація), ковтання, порушення функцій стравоходу, розлад функцій шлунку, кишечника, підшлункової залози, печінки, жовчного міхура.

Анорексія (anorexia; an + греч. orexis – бажання є, апетит) – відсутність апетиту за наявності фізіологічної потреби в живленні, обумовлене порушеннями діяльності харчового центру. Булімія (bulimia; греч. bus бик + limos голод; син.: голод "вовчий") – патологічне, різко збільшене відчуття голоду. Поліфагія (polyphagia; полі- + греч. phagein – є, поїдати) – черезмерноє вжиток їжі. Печія (pyrosis) – відчуття паління за грудиною або в надчеревної області, обумовлене закиданням шлункового вмісту в стравохід. Блювота (vomitus, emesis) – мимовільне викидання вмісту травного тракту через рот. Ахилія шлункова (achylia gastrica; а- + греч. chylos – сік; син. апепсия) – патологічний стан, при якому слизиста оболонка шлунку не виділяє вільної соляної кислоти і ферментів. Пронос (diarrhoea; син. діарея) – прискорена дефекація, при якій кал має рідку консистенцію. Запор (constipatio, obstipatio; син. констіпация, обстипація) – сповільнене, утруднене або систематично недостатнє спорожнення кишечника. Механізми розладів травлення загальні механізми: кортіко-вісцелярні, нервово-рефлекторні, нервово-трофічні, гуморальні місцеві (органолокальниє) механізми .

Назвати порушення системи нирок. Надати визначення ключових синдромів, основні прояви розладу та патофізіологічні механізми розладів ниркових функцій.

Ниркова недостатність (insufficientio renalis) – процес згасання функцій нирок, одним з основних критеріїв якого є різке зниження клубочкової ультрафільтрації. Гіперазотемія продукційна (hyperazotemia productionis) – підвищення вмісту аміноазоту в плазмі крові в результаті посилення катаболізму білків (лихоманка, раневе виснаження) і порушення мочевіносинтетічеськой функції печінки. Гіперазотемія ретенційна (hyperazotemia retentionis) – підвищення вмісту залишкового азоту (сечовини, креатиніну, сечової кислоти) в плазмі крові (більше 22 мМоль/л), обумовлене порушенням азотовиделітельной функції нирок. Ізостенурія (isos – рівний, sthenos – сила, вага, uron – мочивши) – стан, при якому концентрація сечі стає рівній осмотичній концентрації плазми крові і свідчить про повне припинення осмотичної концентрації сечі. Максимальна осмотична концентрація сечі складає 270-330 ммоль/л, а максимальна відносна щільність 1010-1012. Гіпостенурія (hypo – нижче, sthenos – сила, вага, uron – мочивши) – стан, при якому максимальна осмотична щільність сечі нижча, ніж осмотична концентрація плазми крові, - відображає важку поразку канальців нирок. Максимальна осмотична концентрація сечі 200-250 ммоль/л, а максимальна відносна щільність – 1005-1008. Анурія (аn – відсутність, uron – мочивши) – стан, коли в сечовій міхур поступає за добу не більше 50 мл сечі. Олігурія (oligos – малий, uron – мочивши) – зменшення кількості що виділяється за добу мочи до 500 мл і менш. Полиурія (polys – многий, uron – мочивши) – збільшення добового діурезу до 3000 мл і більш. Уремія (uron – мочивши, haema – кров, мочекровіє) – важка форма ниркової недостатності, характеризується розвитком ретенционнной гіперазотемії, видільного ацидозу, остеодистрофії ("уремічного рахіту" при хронічній нирковій недостатності).

Прояви розладів ниркових функцій - ренальні симптоми, зміна діурезу, зміна складу сечі - екстраренальні симптоми і синдроми при захворюваннях нирок, зміна складу і физико-хімічних властивостей крові, набряки, артеріальна гіпертензія

Патофізіологічні механізми розладів ниркових функцій - порушення азотовиделітельной функції - розлад осмо-волюморегулюючої функції - порушення судинного тонус-розлад еритропоезу - зміна процесу згортання крові - порушення КЛС