Завдання № 40

Гіпергідратація організму і набряки, гіпогідратація (обезводнення) організму, механізми розвитку Ключові поняття.

Гіпергідратація (hyper – понад, вище; hydros – вода) – підвищений вміст рідини різної осмолярності в тканинах організму. Набряк (oedema – опухлість) – типовий патологічний процес, що характеризується регіонарним збільшенням вмісту рідини в міжклітинному просторі в результаті порушення загальних (нейрогормональних) і місцевих механізмів регуляції водно-сольового обміну організму. Набрякла хвороба (morbus oedematicus) – патологічне явище, що характеризується формуванням в організмі поширених набряків і водянки в результаті розладу нейрогуморальних і місцевих механізмів регуляції водно-сольового обміну. Водне отруєння – системне отруєння організму водою, характеризується переважно затримкою води в організмі з порушенням функції, метаболізму, структури кліток і розвитком гіпоксії. Водянка (hydrops) – скупчення набряклої рідини в серозних порожнинах (плевральною, черевною, суглобовою, перикардіальною і так далі). Асцит (ascitis), водянка черевної порожнини – скупчення набряклої рідини (транссудату) в черевній порожнині. Анасарка (anasarka) – поширений набряк (водянка) шкіри і підшкірної клітковини. Транссудат (transsudatis – проникнення) – набрякла рідина, що виходить з крові в позасудинний простір при порушенні загальних (нейрогуморальних) і місцевих механізмів регуляції водно-сольового обміну.

Назвати та надати визначення основних порушень функції серця. Сердечна недостатність, її види, механізми розвитку.

Недостатність кровообігу – функціональний стан серцево-судинної системи, що не забезпечує кровопостачання відповідно до потреби організму в кисні. Сердечна недостатність – зниження нагнітальної (скоротливою) функції міокарду, що характеризується нездатністю системи кровообігу доставляти органам і тканинам необхідне для нормального функціонування кількість крові (кисню) відповідно до потреби організму. Ішемічна хвороба серця (ischaemia; греч. ischio – затримувати, зупиняти, греч. haima – кров) – дисфункція серця, гостра або хронічна, виникаюча унаслідок зниження (абсолютного або відносного) постачання міокарду артеріальною кров'ю. Така дисфункція найчастіше пов'язана з патологічним процесом в системі коронарних артерій (ВІЗ). Стенокардія (лат. angina pectoris – грудна жаба; греч. steno – притискувати, звужувати, душити, греч. kardia – серце) – гостра форма ішемічної хвороби серця, що виникає унаслідок абсолютного або відносного зниження постачання міокарду киснем. Характерний симптом стенокардії – біль за грудиною з іррадіацією. Інфаркт міокарду (лат. infarctus – набитий, наповнений) – стадія ішемічної хвороби серця, при якій розвивається некроз ділянки м'яза серця коронарогенного і некоронарогенного походження, характеризується зниженням нагнітальної функції серця. Астма сердечна (греч. asthma cardiale; греч. asthma – важке коротке дихання, задуха, греч. kardia – серце) – важке коротке дихання, задуха, обумовлена розвитком гострої недостатності лівих відділів серця або загостренням їх хронічної недостатності. Кардіогенний шок (греч. kardia – серце; франц. choc – удар) – ускладнення ішемічної хвороби серця, що супроводиться больовим синдромом, сердечною слабкістю, різким зниженням тиску систоли і розвитком гострої серцево-судинній недостатності.