2.4 Апаратний синтез мережі

Даний розділ проекту повинен включати до себе:

• вибір активного мережного устаткування;

• вибір пасивного устаткування;

• синтез схеми з’єднань;

• розробку СКС для одного з вузлів мережі;

• висновки.

На основі аналізу вимог ТЗ обирається відповідна елементна база системи (активне устаткування): конкретні види і типи обладнання певних виробників – комутаційне обладнання, з’єднувальні лінії і та ін. Важливим при цьому є питання сумісності обладнання, тому найкраще вибирати обладнання однієї фірми-виробника. Необхідно передбачити можливість коректного з’єднання обладнання між собою.

Що стосується вибору пасивного обладнання, в рамках курсового проекту слід розрізняти пасивне обладнання телефонної та компютерної мереж, або структуровану кабельну системи. Якщо проектується суто компютерна чи телефонна мережа, то необхідно обирати відповідні пасивні компоненти, якщо ж мережа є комбінованою, то основною вимогою є побудова СКС.

Підпадає висвітленню також функціональна схема, яка повинна відображати принципи роботи мережі. На ній повинні бути вказані протоколи, логічні інтерфейси, що застосовуються в мережі, та обладнання. В пояснювальній записці необхідно описати роботу мережі в цілому спираючись на функціональну схему мережі.

2.5 Налаштування активного та пасивного устаткування

Після вибору устаткування формується схема з’єднань всієї мережі, чи окремого вузла. На цій схемі повинні бути відображені всі фізичні інтерфейси та типи кабелів, що використовуються у мережі. У пояснювальній записці повинно бути наведено опис цієї схеми. Також тут може бути наведена схема СКС вузла мережі та вимоги до її прокладки.

Конфігурування мережі може містити скріншоти чи лістінги програм налаштування мереженого устаткування. У разі наявності у складі системи, що проектується, IP-пристроїв, виконується їх конфігурування (надання IP-адрес, налаштовування комутаторів, маршрутизаторів та ін.). Багато в чому ці налаштовування залежать від обраного протоколу взаємодії. У даний момент існує маса протоколів, але найбільше поширення одержав протокол IP (Internet Protocol). Величезним плюсом даного протоколу є те, що він абсолютно не залежить від базових технологій побудови мереж. Т.ч. він здатний забезпечити як внутрішньомережеву взаємодію, так і взаємодія між мережами що відрізняються як по топології побудови, так і по базових технологіях. По суті, протокол IP – програмний модуль, що легко інтегрується в мережну ОС чи мережне устаткування. Протокол IP використовує власну систему адресації і власний адресний простір. Однією з головних задач конфігурування мережі є призначення IP адрес мережним інтерфейсам вузлів мережі. Відповідно необхідно вирішити задачу раціонального поділу адресного простору.

В разі неможливості наведення лістінга налаштування мережного обладнання необхідно описати основні параметри, які підлягають налаштуванню та чому вони повинні дорівнювати.

2.6 Оцінка якісних характеристик системи

В даному розділі наводяться результати імітаційного моделювання спроектованої мережі або результати аналітичних розрахунків деяких параметрів технічної ефективності мережі.

Параметри технічної ефективності описують роботу мережі як складний апаратно-програмно-інформаційний комплекс. Дані параметри можуть використовуватися для оцінки ефективності окремих блоків мережі. Для опису технічної ефективності мереж зв'язку використовуються наступні параметри:

1. Пропускна здатність. У загальному випадку С_мережі  С_кз.

2. Затримка часу, внесена в передачу даних.

3. Швидкість передачі кадрів в одиницю часу.

4. Залежність часу затримки від середньої пропускної здатності.

Для оцінки показників якості окремих блоків мережі використовуються наступні параметри:

1. Інтегральна пропускна здатність ланки мережі на відрізку часу.

2. Динамічна пропускна здатність ланки мережі, що представляє собою кількість запитів мережі, що обслуговуються ланкою, на відносно невеликому інтервалі часу.

3. Середній час реакції ланки на запит користувача. Він складається з часу чекання запиту і часу обслуговування запиту.

4. Максимально можлива кількість активних абонентів.

5. Коефіцієнт затримки обслуговування. Це відношення середнього часу реакції до запиту об'єкта при максимальній активності абонентів.

Також однією з найважливіших характеристик мережі є затримки при передачі даних. Значення часу доставки є дуже важливою мережною характеристикою для служб, здійснюваних у реальному масштабі часу, тобто для телефонії, відеотелефонії й організації розподілених обчислень. У підрозділі 3.5 даних методичних вказівок наведено методику та приклад розрахунку затримки у мережі FR.

Імітаційне моделювання можна проводити за допомогою одного зі спеціалізованих пакетів (САПР), таких як MatLab, NetCracker, RPS, OptNet, ComNet, PowerSim, LabView та ін.

В пояснювальній записці повинно бути наведено опис створення, налаштування моделі, аналіз результатів моделювання та рекомендації що до їх використання.