3.3Порядок виконання роботи

3.3.1 Створити за допомогою Блокнота чи Excel і зберегти у власній папці файл data.txt (*.xls), що містить матрицю (10×5).

3.3.2 Використовуючи функцію доступу до файлу прочитати матрицю T з файлу data.txt;

3.3.3 Використовуючи функцію доступу рядки матриці T записати у вектори x,y,z;

3.3.4 Обчислити скалярний добуток x і z;

3.3.5 Обчислити довжини x і z;

3.3.6 Використовуючи функції об’єднання матриць і векторів сформувати матрицю A, стовпцями якої є вектори z,y,x;

3.3.7 Використовуючи функцію доступу записати матрицю A у файл matr.txt;

3.3.8 Використовуючи функцію доступу додати до файлу matr.txt матрицю B розміром 5×3, елементи, якої формуються за правилом b(i,j):=sin(i)+cos(j). Побудувати у декартових X-Y Plot (X-Y Залежність), Polar Plot (Полярні Координати), Поверхневий, Контурний, 3DРазбросанные координаты графік функції.

3.3.9 Побудувати у декартових X-Y Plot (X-Y Залежність), графіки функцій:

Для цього необхідно визначити  як дискретний аргумент на інтервалі від 0 до 2 із кроком /30.

Визначити за графіком X-Y Залежність координати кожної з точок перетинання графіків G() і P(), для цього необхідно:

• Виділити зображення і вибрати з панелі Графіки піктограму Масштаб (з'явиться діалогове вікно “X-Y Zoom”) для збільшення частини графіка в області точки перетинання.

• На кресленні виділити пунктирним прямокутником околицю точки перетинання графіків G() і P(), яку потрібно збільшити.ОК.

• Вибрати з панелі Графіки піктограму Трасування або з контекстного меню Трасування (з'явиться діалогове вікно “X‑ Y Trace”).

• Всередині креслення натиснути кнопку миші і перемістити курсор миші на точку, чиї координати потрібно побачити.Вибрати Copy X (чи Copy Y), на вільному полі документа набрати Xper := (чи Yper :=) і вибрати пункт контекстного меню Paste (Вставка).

• Обчислити значення функцій G() і P() при :=2.

3.3.10 Використовуючи функцію доступу прочитати з файлу matr.txt матрицю C;

3.3.11 Помножити матрицю С на вектор V, що складається з 3 елементів - максимальних компонентів векторів x, y, z і записати результати у файл result.txt, використовуючи функцію доступу. Вивести всі отримані результати.

3.4Контрольні запитання

3.4.1 Призначення функцій READ, WRITE, APPEND.

3.4.2 Призначення функцій READPRN, WRITEPRN, APPENDPRN.

3.4.3 Яким існує спосіб зчитування даних крім вбудованих функцій?

3.5Рекомендована література

3.5.1 Ганженко Н. С. Інформатика та обробка геологічних даних. Конспект лекцій. – ІФНТУНГ, 2003 – 157с.

3.5.2 Дьяконов В. Mathcad 2001. учебный курс. – СПб.: Питер, 2001. – 624 с.

Лабораторна робота №4 Диференціювання та інтегрування в пакеті MathCAD

4.1Мета і завдання роботи

Навчитися виконувати диференціювання та обчислення інтегралів в пакеті MathCad.

4.2Основні теоретичні положення

Системи комп'ютерної алгебри забезпечуються спеціальним процесором для виконання аналітичних (символьних) обчислень. Його основою є ядро, що зберігає всю сукупність формул та формульних перетворень, за допомогою яких проводяться аналітичні обчислення. Чим більше цих формул в ядрі, тим надійніше робота символьного процесора і тим вірогідніше, що поставлене завдання буде вирішено, якщо таке розв'язання існує в принципі (що буває далеко не завжди).

Символьні операції можна виконувати двома способами: безпосередньо у командному режимі (використовуючи операції меню Символи); за допомогою операторів символьного перетворення (використовуючи палітру інструментів Символи ).

Розглянемо перший спосіб. Виділення виразів для символьних обчислень. Щоб символьні операції виконувалися, процесору необхідно вказати, над яким виразом ці операції повинні проводитися, тобто треба виділити вираз.

Символьні операції розбиті на п'ять характерних розділів. Першими йдуть операції, що найбільш часто використовуються. Вони можуть виконуватися з виразами, що містять комплексні числа або з виразами, що мають рішення в комплексному вигляді.