2) Співвідношення юридичного і фактичного платника – один з основних при

В даний час система податків і зборів Російської Федерації досить обширна і в деякій мірі громіздка. Разом з тим кожен податок індивідуальний, оскільки передбачає власне правову конструкцію і займає строго певне місце не тільки в системі податків і зборів, а й у фінансовій системі загалом.

З'ясування місця розташування кожного податку у фінансовій «системі координат» сприяє точному встановленню механізму його встановлення та введення, визначенням рівня бюджету, до якого зараховується податок кожен, кола платників та переліку об'єктів, з яких стягується платіж. За допомогою поділу на різні види податки об'єднуються в окремі групи, що дозволяють більш детально визначити їх юридичну сутність. Точне встановлення виду податку сприяє правильному розподілу компетенції податкової Російської Федерації, суб'єктів РФ і муніципальних утворень. Особливе значення видові критерії податку мають у правозастосовчій практиці, оскільки впливають на обсяг податкового зобов'язання платника податків.

Виявленню видовий суті податку сприяє класифікація, проведена за систематизованим критеріям.

Видове різноманіття податків передбачає їх класифікацію за різними підставами. 1.Залежно від платника:

а) податки з організацій - обов `язкові платежі, що стягуються тільки з

платників податків-організацій (податок на додану вартість, податок на прибуток та ін.) Необхідно пам'ятати, що суб'єктами податкового права є організації, а не юридичні особи, хоча в більшості випадків організації мають статус

юридичної особи. Разом з тим всі організації відносяться до платників податків незалежно від наявності статусу юридичних осіб, зокрема філії та представництва;

б) податки з фізичних осіб – обов'язкові платежі, що стягуються з індивідуальних

платників податків – фізичних осіб (податок на доходи фізичних осіб, податок на

майно, що переходить в порядку спадкування або дарування, і ін);

в) загальні податки для фізичних осіб і організацій - обов'язкові платежі, що сплачуються

усіма категоріями платників податків незалежно від їх організаційно-правового статусу.

Наявність загальних податків обумовлено тим, що головним принципом їх стягнення є

наявність якого-небудь об'єкта у власності особи (наприклад, земельний податок).

2. Залежно від форми оподаткування:

а) прямі (прибутковий-майнові) – податки, що стягуються в процесі придбання

матеріальних благ, що визначаються розміром об'єкта оподаткування і сплачуються виробником або власником (податок на прибуток, податок на доходи від капіталу та ін.) Прямі

податки підрозділяються на:

- Особисті – податки, що сплачуються платником податку за рахунок і в залежності від отриманого прибутку (прибутку) і враховують фінансову спроможність платника (наприклад, податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток (доход) організацій);

- Реальні – податки, що сплачуються з майна, в основі яких лежить не реальний, а передбачуваний середній дохід, отримання якого тільки очікується. Ставки реальних податків розраховуються, як правило, за наслідками діяльності декількох однакових категорій платників податків (наприклад, податок на поставлений дохід, податок на операції з цінними паперами, земельний податок);

б) непрямі (на споживання) – податки, що стягуються в процесі витрачання матеріальних

благ, що визначаються розміром споживання, що включаються у вигляді надбавки до ціни товару і сплачуються споживачем (акцизи, податок на додану вартість та ін.) При непрямому

оподаткуванні формальним платником виступає продавець товару (робіт, послуг),

що є ніби посередником між державною скарбницею і споживачем товару (робіт,

послуг). А реальним платником податку є споживач. Саме критерій

співвідношення юридичного і фактичного платника – один з основних при

розмежування податків на прямі і непрямі.