За концепцією

Принципи художньо-естетичного виховання:

1) органічне поєднання універсального (загальнолюдського,

полікультурного), національного (державного) і регіонального

(етнолокального, краєзнавчого) компонентів освіти та виховання з

безумовним пріоритетом їх національної спрямованості, що

забезпечує формування в учнів патріотичних почуттів, громадянської

свідомості;

2) синергетичний підхід, що зумовлює націленість

освітньо-виховної системи на художньо-естетичний саморозвиток

особистості шляхом поєднання освіти із самоосвітою, виховання із

самовихованням, на їх безперервність і відкритість до змін;

3) природовідповідність (врахування вікових особливостей та

індивідуальних здібностей учнів) та культуровідповідність (розгляд

системи художньо-естетичної освіти та виховання школярів як

соціокультурного феномену, забезпечення культурної спадкоємності

поколінь);

4) гуманітаризація і гуманізація (повага до інтересів і

потреб особистості, "олюднення" знань, побудова

навчально-виховного процесу на основі педагогіки співробітництва,

толерантності взаємин і спілкування);

5) цілісність, що передбачає багатофакторну взаємодію

відображених у змісті освіти та виховання основних компонентів

соціального досвіду - художньо-естетичних знань, світоглядних

уявлень, емоційно-ціннісного ставлення, художніх умінь, творчості;

6) поліхудожність, інтегральність, діалогічність

(відображення в змісті художньо-естетичної освіти та виховання

об'єктивно існуючих зв'язків між видами мистецтв, діалогу

культур);

7) варіативність на основі індивідуалізації, широкої

диференціації та допрофесійної спеціалізації;

8) взаємозв'язок художньо-естетичного виховання з

соціокультурним середовищем (координація шкільної та позашкільної

роботи, узгодження освітніх і дозвіллєвих заходів, гармонізація

суспільних, професійно-педагогічних і сімейно-родинних виховних

впливів).

Ключові поняття:

Дидактика – розділ педагогіки, що викладає теорію освіти та навчання. Розкриває закономірності засвоєння знань, умінь, навичок, формує погляди, визначає зміст освіти, вдосконалює методи і форми навчання, виховну дію навчання на учнів.

Мистецтво - відображення дійсності у художніх образах, складова частина духовної культури суспільства.

Методика музичного виховання як складова педагогічної науки, вивчає закономірності,принципи, завдання,зміст, організацію, форми і методи музично-освітньої та музично-виховної роботи з дітьми.

Музична освіта – це підсистема освітньої галузі, що гармонійно поєднує музичне навчання, виховання і розвиток дітей і молоді засобами музики й покликана підготувати їх до активної участі у соціокультурному житті, до подальшої музично-естетичної освіти.

Музичне виховання – цілеспрямоване формування естетичного, ціннісного,особистісного ставлення до творів музичного мистецтва.

Музичне навчання – це процес взаємодії вчителя й учнів з метою передачі одним і засвоєння іншими досвіду музичної діяльності.

Поліхудожня освіта – розширення й поглиблення змісту навчання і виховання за рахунок впливу різних видів мистецтва, їх взаємодоповнення й взаємозбагачення.

Поліцентрична інтеграція – включення до базових шкільних програм поряд із домінантними – музичного та візуальним мистецтвами елементів синтетичних видів мистецтв – хореографічного, театрального ,екранних.

Культура – сукупність духовних, матеріальних і практичних здобутків людства, у яких віддзеркалюється рівень розвитку суспільства. Музична культура охоплює досягнення у сфері музичної творчості, виконавства та освіти, а також рівень обізнаності та вихованості людини в галузі музичного мистецтва.

_________________________________________________

Мистецтво як гарант сприйняття світу в його цілісності, хранитель цілісності особистості, цілісності культури і життєвого досвіду людства. Мистецтво як концентроване вираження суспільної практики, як форма суспільної свідомості. Специфіка музичного мистецтва як соціального явища, як форми відображення дійсності, як складової частини духовної культури суспільства.

Музичне мистецтво і розвиток емоційної інтелектуальної та вольової сфери особистості.

Музичне сприймання як основа музичного виховання особистості.

Музичне мистецтво виступає в загальноосвітній школі не лише як шкільний предмет, який вивчається учнями, але и як дійовий засіб впливу на них. Тому важливого значення набуває питання співвідношення музичного навчання і музичного виховання школярів.

Педагогіка розглядає навчання як спеціально організовану взаємодію з метою передачі молодому поколінню змісту соціального досвіду, а виховання - як цілеспрямоване формування емоційного ставлення до дійсності і відповідно до певної системи цінностей.

Виходячи з цього, музичне навчання це процес взаємодії вчителя і учнів з метою передачі одним і засвоєння іншими досвіду музичної діяльності. Під музичним вихованням розуміється цілеспрямоване формування естетичного, ціннісного, особистісного ставлення до творів музичного мистецтва.

Поліфункціональність музичного мистецтва, його функціональні особливості. Музика як засіб просвітництва (передача досвіду, фактів) і знань (передача, навичок мислення, узагальнення системи поглядів), як засіб пізнання світу і самопізнання особистості.

Поліфункціональність музичного мистецтва:

1. Суспільно - перетворююча і компенсорна (мистецтво як діяльність і як утіха).

2. Пізнавально - евристична ( мистецтво як знання і освіта).

3. Художньо - концептуальна ( мистецтво як аналіз стану світу).

4. Інформативна і комунікативна ( мистецтво як повідомлення і спілкуванні).

5. Передбачення ( мистецтво як пророцтво).

Джерела цілісного впливу музики на людину. Особливості виховного виливу музичного мистецтва на особистість (примноження і поглиблення реальною життєвого досвіду особистості через розширення його історичних меж, озброєння особистості художньо організованим, відібраним, узагальненим і осмисленим досвідом, формування власних установок і ціннісних орієнтацій тощо). Спрямованість музичного мистецтва на соціалізацію цілісної особистості й утвердження її самоцінного значення. Актуальність музичного виховання у світі нових підходів до розвитку духовної культури особистості.

Сучасні вимоги до музичного виховання школярів

• забезпечення художньо - творчого розвитку кожної дитини у відповідності з її здібностями, можливостями і нахилами, формування особистості учня в єдності знань і умінь музичної діяльності;

• спрямованість музичного виховання та самопізнання особистості, усвідомлення нею своєї самоцінності;

• виховання творчої й активної особистості, яка володіє високою індивідуальною музичною культурою;

• формування в учнів цілісного уявлення про музичне мистецтво;

• залучення їх до музичної діяльності за допомогою різних методів і прийомів;

• розвиток в учнів чутливості і потягу до музики, введення їх у світ добра її краси, відбитий у музичних творах;

• орієнтування учнів на осмислення інтонаційно - пластичних витоків музики, самостійну інтерпретацію художнього світу твору;

• стимулювання музичної діяльності, фантазії та творчою пошуку дітей, навчання їх мислити, пізнавати природу музики, її виразної сили її взаємозв’язку з життям, прагнення до єдності музики як способу пізнавання світу і музики.

Музика має сприйматися як живе й захоплююче мистецтво. Таким же живим і захоплюючім має бути навчання. Спілкування з музикою має викликати особистісне ставлення, власне переживання школяра.

Сутність, мета і завдання музичного виховання школярів.

Мета музичного виховання у широкому культурологічному контексті: формування музичної культури особистості як невід'ємної частини її духовної культури. У програмах використані ідеї відомого музиканта-педагога Д.Кабалевського, які увібрали досягнення вітчизняної й світової педагогіки і стали вінцем музичної педагогіки ХХ ст. Найістотніші з них: підхід до сприймання музики як основи музичного виховання; ставлення до музичного мистецтва як джерела і предмета духовного спілкування, а до змісту шкільного предмета "Музика" — як до живого музично-педагогічного процесу, художньо-педагогічного спілкування; опора на принципи педагогіки мистецтва, зумовлені інтонаційно-образною природою музики, тематична побудова програми тощо.

Завдання учителя — розвинути чутливість учнів до музики, ввести їх у світ добра й краси, допомогти відкрити в музиці животворне джерело людських почуттів і переживань, виховати здатність до активної різнобічної музичної діяльності, сформувати ціннісно-орієнтаційне ставлення до музичного мистецтва, сприяти розвитку художньо-творчих здібностей дітей.

Основні завдання музичного навчання та виховання

• розвиток музичного сприймання школярів

• залучення їх до активної різнобічної музичної ;

• формування цілісно – орієнтаційного ставлення до музичного мистецтва;

• розвиток художніх здібностей дітей.

Основні завдання музичного виховання у загальноосвітній школі:

• формування повноцінного сприймання музики /народної, класичної, сучасної/, здатність переживати породжені нею емоції, що необхідно для розуміння задуму твору; його музичної мови;

• оволодіння всіма учнями правильним у вокальному розумінні, емо­ційним, виразним співом пісень, що відповідають вікові;

• розвиток музичних здібностей при комплексному використанні різних форм музикування та синтезу різних видів мистецтва;

• пробудження потреби музикувати, виражати своє ставлення до музичного твору, грати на музичних інструментах, виконувати музично-творчі рухи, співати, займатись музичною творчістю;

• сприяння розвитку і збагаченню культури почуттів1 учнів, розвитку їх музичного смаку, потреби берегти, продовжувати і примножувати му­зичні традиції свого народу;

• створення і систематизація уявлення учнів про музику, її виразні засоби, основні елементи музичної мови.

Метою музичної освіти в початковій школі є формування основ музичної культури учнів як важливої і невід’ємної частини їхньої духовної культури, комплексу ключових, між- предметних і предметних компетентностей у процесі сприймання й інтерпретації кращих зразків української та світової музичної культури, а також формування естетичного досвіду, емоційно-ціннісного ставлення до мистецтва.

Музична культура суспільства розглядається як складна система, яку складають музичні цінності, створені в даному суспільстві; всі види діяльності по створенню, збереженню, відтворенню, поширенню, сприйманню і використанню музичних цінностей. Формування активного сприймання музики сосновою музичного виховання.

Основні завдання музичного навчання та виховання

• розвиток музичного сприймання школярів

• залучення їх до активної різнобічної музичної ;

• формування цілісно – орієнтаційного ставлення до музичного мистецтва;

• розвиток художніх здібностей дітей.

Успішність навчально – виховного процесу залежить передусім від його методичного забезпечення. Учитель повинен володіти багатьма методами і прийомами, щоб обрати найдоцільніші з них для вирішення конкретних завдань. Сукупність методів і прийомів разом зі змістом програми складає відповідну методику, ефективність якої оцінюється результатами досягнення відповідної мети.

Предмет і завдання курсу методики музичного виховання.

Музичне виховання в загальноосвітніх закладах виступає як важливий чинник духовного, громадського і творчого становлення особистості школяра. Воно спрямоване на цілеспрямоване формування активного естетичного ставлення людини до музичного мистецтва.

Музично - естетична свідомість формується як сукупність естетичних почути. художніх смаків, потреб, ідеалів оцінок, завдяки яким людина дістає особливе емоційно - образне уявлення про музику і виражає цінністно -орієнтаційне особистісне ставлення до неї. Музично –естетична свідомість формується тільки в процесі музичної діяльності особистості.

Методика - це галузь педагогічної науки, яка вивчає теоретичні аспекти навчання певному предмету.

Методика музичного навчання і виховання як складова частина педагогічної науки, вивчає: закономірності, принципи, завдання, зміст, організацію, форми і методи музично-освітньої та музично - виховної роботи з дітьми. Однак методика музичного навчання і вихованця виступає не тільки галуззю педагогічної науки, але і значною мірою галуззю музикознавства, психології музичних здібностей і музичної діяльності тощо.

Складність теоретичні і практичних проблем музичною навчання і виховання, опора музично – педагогічних знань на досягнення багатьох наук, які безпосередньо чи опосередковано вивчають різні аспекти художньо-творчої діяльності людини (фізіології, психології, соціології, семіотики, кібернетики, естетики, культурології, мистецтвознавства, музикознавства тощо), специфічність організації музичної діяльності дітей дають підставу розглядати методику музичного навчання і виховання значно ширше – як музичну педагогіку.

Професійне становлення майбутніх вчителів музики значною мірою спирається на знання і уміння, набуті студентами при вивчення філософських, психолого-педагогічних, музикознавчих і виконавських дисциплін. Зокрема, психолого – педагогічні дисципліни дають можливість зрозуміти завдання, які постають перед учителем; пізнати закономірності, принципи і структуру навчально - виховного процесу, вікові особливості учнів різних класів тощо, без чого неможливо осягнути мету, зміст і структуру музичного навчання і виховання школярів.

Музикознавчі дисципліни допомагають усвідомити шляхи прилучення школярів до музичного мистецтва, осмислення ними його специфіки, аналізу музичних творів, виховання музичних смаків дітей, їх музичної культури.

Виконавські дисципліни (навчання грі на музичних інструментах, сольному співу диригуванню хором) готують музиканта-педагога, здатного не тільки виконувати музику, але й навчити учнів мистецтву співу, гри на інструментах, розвивати їх музичні та художньо-творчі здібності.

Через усі заняття з методики музичною виховання має пройти думка про те, що не може бути універсальної методики для всіх учителів. Адже уся історія музичної педантки педагогіки показує, що неможливо знайти єдину формулу осягнення музичного мистецтва, зробити універсальним те, що за природою своєю одиничне, індивідуальне. Методичні знахідки повинні випливати з духовної сутності особистості вчителя, його власного бачення музики, сприйняття конкретного музичного твору. Відповідно й педагогічні вміння мають ґрунтуватися на здатності вчителя "заражати" учнів своїм прагненням пізнані світ своїх почуттів у музичному творі.

Мета, зміст і завдання курсу методики музичною виховання, її зв'язок з іншими предметами навчального плану музичних факультетів. Необхідність розуміння вчителем природи музичного мистецтва і закономірностей сприймання його школярами. Розвинутий внутрішній план дій, чутливість до реакцій учнів та гнучкість у педагогічних впливах як умова доцільної організації музичного навчально - виховного процесу.

Висвітлення питань музичною виховання у науково - методичній літературі. Дослідження музикознавців (розкриття сутності музичного змісту, специфіки музичного мислення, взаємозв'язок соціального й особистісного у процесі сприймання, триєдності музичного мистецтва, інтонаційна теорія Б.В.Асаф'єва тощо) і психологів (вчення про поетапне формування перцептивних образів, психологічні механізми і соціальну детермінацію пізнавальних процесів, природу музичних здібностей: теорія перцептивної діяльності тощо) як теорія музичного навчання і виховання школярів.

Методика музичного виховання як наука

Методика музичного виховання входить у систему педагогічних наук і займає в ній своє самостійне місце. Вона вивчає закономірності музичного виховання з метою удосконалення його змісту і методів. Значення методики музичного виховання зумовлено важливою роллю музичного мистецтва в вихованні підростаючого покоління. Саме знання методики дозволяє педагогу виховувати в дітей розуміння музики та інтерес до музичного мистецтва, формувати погляди на його сутність і роль у житті суспільства. Методика музичного виховання тісно пов'язана з естетикою, яка представляє її методологічну основу. Цей зв'язок проявляється, перш за все, у визначенні мети, завдань і змісту музичного виховання. Методика також пов'язана з музикознавством, у якому все більше уваги приділяється удосконаленню методу аналізу музичних творів. У вирішенні своїх проблем методика спирається на психологію. Наприклад, вивчення розвитку музичного сприйняття, творчих, музичних здібностей неможливе без знання закономірностей психіки дитини, її розвитку, без розуміння того, що являють собою музичні здібності та людська діяльність. У вирішенні проблем співацької діяльності учнів методика спирається на дослідження в галузі фізіології.

До завдань методики музичного виховання входить удосконалення різних форм навчально-виховного процесу: уроку музичного мистецтва, факультативних музичних занять, позакласної та позашкільної роботи (гуртки, свята, концерти, вистави тощо).

Методика музичного виховання передбачає зв'язок музичного мистецтва як шкільного предмета з іншими, особливо близькими йому предметами: літературою, образотворчим мистецтвом, історією. Це необхідно для здійснення всебічного естетичного виховання учнів, формування їх духовної культури.

Методика музичного виховання як наукова дисципліна вивчає загаль­ні закономірності, педагогічного процесу на матеріалі предмета "Музика" завдання, зміст, організацію, форми і методи музичної роботи з молодшими школярами на уроках музики та в позаурочний час. Цей курс слід розглядати як важливу дисципліну навчального плану – підготовки вчителя початкових класів.

Методика музичного виховання належить до окремих методик, бо в ній навчально-виховний процес в основному реалізується засобами одного виду мистецтва - засобами музики. Вона безпосередньо пов’язана також з галуззю вікової педагогіки, бо присвячена музичній діяльності дітей молодшого шкільного віку.

Мета курсу - підготувати учнів педагогічного коледжу до музичного виховання молодших школярів на уроках музики і в позакласній роботі, допомогти ширше використовувати виховні можливості музичного мистецтва у повсякденному шкільному житті.

Завдання курсу методики музичного виховання - показати майбутньому вчителю шлях реалізації навчальної програми у процесі занять з учнями молодшого шкільного віку.

Методика музичного виховання озброює вчителя сучасними методами, відповідними завданнями, які поставлені програмою з музики; знайомить з різними видами музичної діяльності учнів загальноосвітньої школи, сприяє: створенню і розвитку навичок самостійної роботи з молодшими школярами, а також з музичною і загальнопедагогічною літературою.

Учитель на уроці музики повинен вирішувати складний комплекс нав­чально-виховних завдань, мета яких - формування соціально активної особистості, що володіє комплексом художніх знань, системою поглядів на мистецтво, розуміє його роль у житті суспільства, вдосконалює свої художні смаки і духовні потреби.

Робота вчителя на уроці музики характеризується багатоплановістю діяльності: він повинен цікаво і захоплено розповідати дітям про музи­ку, її форми і жанри, на високому професійному рівні проводити заняття із розучування і виконання пісень, уміти акомпанувати на інструменті пісні, а також твори для слухання, подавати теоретичні знання у до­ступній і захоплюючій формі, а також впроваджувати різні види позакласної роботи.

Здійснення цього потребує оволодіння багатьма знаннями та вміннями і може бути виконано за умови, якщо вчитель любить і розуміє дітей, знає не лише методику проведення уроку, принципи Його побудови та особливості організації позакласної роботи, а й добре знає клас, в якому є школярі з різними нахилами, інтересами і здібностями. Діяль­ність вчителя на уроці музики неможлива без достатньої вокальної та диригентсько-хорової підготовки, яка передбачає вміння читати хорові партитури, диригувати, володіти методикою постановки голосу й вимагає знання особливостей роботи з дитячим хором.

Музично-історичні знання вчителя повинні охоплювати музичну куль­туру з давніх часів до наших днів. Як різнобічне освічена людина, він мусить бути не тільки в курсі всіх музичних явищ сучасності, а й знайо­митися з різними явищами у суміжних галузях мистецтва. Слід пам’ятати слова К.Д. Ушинського про те, що вплив особистості вчителя на молоду душу має виховну силу, якої не можна замінити ні підручниками, ні моральними сентенціями, ні системою покарань й заохочень.

Основні завдання музичного виховання у загальноосвітній школі:

формування повноцінного сприймання музики /народної, класичної, сучасної/, здатність переживати породжені нею емоції, що необхідно для розуміння задуму твору; його музичної мови;

оволодіння всіма учнями правильним у вокальному розумінні, емо­ційним, виразним співом пісень, що відповідають вікові;

розвиток музичних здібностей при комплексному використанні різних форм музикування та синтезу різних видів мистецтва;

пробудження потреби музикувати, виражати своє ставлення до музичного твору, грати на музичних інструментах, виконувати музично-творчі рухи, співати, займатись музичною творчістю;

сприяння розвитку і збагаченню культури почуттів1 учнів, розвитку їх музичного смаку, потреби берегти, продовжувати і примножувати му­зичні традиції свого народу;

створення і систематизація уявлення учнів про музику, її виразні засоби, основні елементи музичної мови.

Уроки музики, як невід’ємної частини нашого життя, мають на меті забезпечити формування духовної культури особистості в тісному зв’язку з культурою її народу. Вони повинні готувати дітей до життя і творчості в умовах певних традицій, що склалися історично /а саме співацької, вокально-хорової культури України/, виховувати не лише знавців і ша­нувальників, чи навіть носіїв» а й активних творців музичних традицій.

У процесі формування знань мають забезпечуватися систематичність і послідовність музичного розвитку школярів;

міцність засвоєння знань,

встановлення зв’язків між знаннями, навичками і вміннями;

враховувати­ся вікові особливості формування інтелектуальної та емодійної сфер.

Музичні навички і вміння - один з видів умінь і навичок, а тому процес їх формування підлягав загальним закономірностям. У сучасній педагогіці й психології навичку розуміють як вироблену на основі вправ автоматизовану дію, що є компонентом уміння.

Уміння - це здатність виконувати складну комплексну дію. Навички формуються на основі знання способів виконання дій /прийомів/. Уміння - творчі дії, що характеризують готовність людини приймати рішення і творчо реалізувати їх. у ситуаціях, які змінюються, це набута у процесі навчання можливість самостійно використовувати знання і прийоми прак­тичних дій у нестандартних ситуаціях. Реалізація знань в уміннях вимагає оволодіння ще багатьма навичками. Уміння включають у себе, крім певних навичок, також знання, чуттєвий і практичний досвід.

Розрізняють початкові /або прості/ вміння, які в процесі їх фор­мування, частково автоматизуючись, можуть перетворюватися в навички і у відповідно складні вміння, що являють собою комплексні навички. Для вмінь і навичок у процесі їх формування і подальшого розвитку харак­терні постійний органічний взаємозв'язок і взаємовплив.

Формування складних, загальних умінь при навчанні музики пов'язу­ється із здатністю під час сприймання конкретного твору виявляти його численні зв’язки з різними галузями музики, з життям.

У процесі навчання передбачено такі етапи формування музичних умінь:

Нагромадження учнями музичного досвіду. Це забезпечується взаємозв'язком наступних тем з попередніми, активізацією наявного му­зичного досвіду.

Введення в знання, яке здійснюється на основі сприймання музи­ки, організації на уроці пошукових ситуацій і підведення школярів до самостійних висновків.

Закріплення вміння в різноманітних видах музичної діяльності учнів, орієнтованої на зростання ролі їх самостійності в опануванні музикою.

У цілому формування основних музичних умінь відображає рівень розвитку сприймання музики школярами та їхню здатність застосовувати набуті знання у процесі оволодіння новим матеріалом.

Поряд з основними музичними вміннями розглядають окремі музичні: вміння, що формуються в конкретних формах діяльності: у процесі хоро­вого співу, слухання музики, музикування тощо.

Музичні навички також безпосередньо пов’язані з музичною діяль­ністю школярів і виявляються у певних прийомах виконання музики:

вокально-хорові навички /дихання, звукоутворення, дикція, стрій, ансамбль/, спів за рукою диригента, двоголосний спів;

навички, пов’язані з музично-ритмічними рухами /крокування на місці у поєднанні з художньо-образнкм сприйманням музики, а також різні пластичні рухи рук і корпусу/;

навички гри на дитячих музичних інструментах.

Формування умінь і навичок не повинно бути самоціллю. Проте пев­ні якості, безумовно, необхідно сформувати і постійно контролювати.

Програма вимагає, щоб формування виконавських навичок школярів пов'язувалося з проникненням у художній задум твору, спиралося на отримані знання.

Через наявніоть індивідуально-поихологічних відмінностей у дітей виникає нерівномірність у засвоєнні знань і вдосконаленні навичок. Неоднакові можливості навчання в однокласників, те, що індивідуальні відмінності часто бувають істотнішими, ніж вікові, визначає складності у створенні навчальних умов, які б були сприятливі для кожного учня класу. Диференційований підхід передбачає не зниження складності й обсягу знань для учнів, які слабо встигають, а насамперед посилення поточної допомоги їм, попередження неуспішності з самого початку роботи, не допускаючи, щоб відставання і неуспішність стали звичними і запущеними. Учень не повинен вважати, що він-невстигаючий і не вірити у відсутність необхідних здібностей. Надто рідко, можна зустріти абсолютно немузикальних дітей; до кожної дитини треба знайти підхід, у кожної викликати відгук на музику і таким чином сприяти розвитку прихованих здібностей. Але в, навчальному процесі беруть участь конкретні діти і результати заходів, які проводяться, залежать від рівня розвитку кожної дитини, її попередньої підготовки, ставлення до пред­мета, від того, якою мірою вона залучена до активної діяльності. Дані досліджень красномовно свідчать, що на уроці одні діти засвоюють лише 30% навчального матеріалу, інші - 50%, треті.- 75%. Є такі, що засвою­ють повністю чи майже повністю. Попередження і подолання відставання окремих учнів зовсім не означає, що не треба посилювати роботу з діть­ми, які виявляють підвищений інтерес до предмета і неабиякі здіб­ності.

Загальні та специфічні принципи роботи з музичного виховання.

Методика музичного виховання як педагогічна наука підкоряється закономірностям загальної педагогіки і, подібно будь-якої методики, спирається на дидактичні принципи і методи. Загальна педагогіка школи, як ми знаємо, визначила загальнодидактичні принципи: доступність, наочність, науковість, зв'язок із життям, систематичність і послідовність засвоєння знань. Однак, кожний предмет має свої особливості, специфіку, свої принципи і методи викладання. Таким чином, музичне мистецтво як навчальний предмет та складова освітніх галузей “Мистецтво” та “Естетична культура” Державних стандартів освіти повинен мати свою власну дидактику - художню дидактику, тобто принципи і методи, що розкривають його специфіку.

Викладання музичного мистецтва в загальноосвітніх навчальних закладах будується на основі загальнодидактичних принципів:

- принцип реалізації системного, цілісного, індивідуально-диференційованого підходів до організації залучення дітей до музичного мистецтва;

- принцип структурування змісту навчально-виховного матеріалу з урахуванням закономірностей мистецтва та художньо-педагогічної діяльності як творчого процесу;

- принцип тематизму;

- принцип зв'язку музичного навчання з життям;

- принцип систематичного включення учнів у самостійну (творчо-виконавчу) діяльність, що реалізується в процесі виконання творчих завдань;

- принцип відбору організаційних форм, методів і засобів навчання, розвитку та виховання, що відповідають поставленим завданням професійної діяльності вчителя;

- принцип оптимізації процесу навчання, котрий характеризує діяльність учителя на уроці й звернений до процесу навчання з виявленням особливостей розвитку кожного учня, його музикальності, спостереженням за засвоєнням змістового музичного матеріалу;

- принцип захопленості, позитивного ставлення до уроків музики.

Методика музичного виховання як наука підпорядковується закономірностям педагогіки і спирається на дидактичні принципи:

принцип виховуючого навчання;

науковість і доступність матеріалу;

наочність при його подачі;

міцність знань, умінь та навиків;

активність музичної діяльності учнів, їх самостійність;

зв’язок музичного виховання з життям. .

Разом з тим у відповідності з особливостями шкільного предмету "Музика" методика музичного виховання пропонує і свої специфічні при­нципи :

єдність емоційного і свідомого;

художнього і технічного;

єдність розвитку ладового; ритмічного відчуття і відчуття форми (принцип комплексності).

Специфічні принципи направлені на розвиток музичних здібностей, Інтересу до музики, виховання смаку і музичної культури, в цілому.

Необхідність першого, специфічного принципу зумовлена специфікою музичного мистецтва і особливостями його сприймання. Сприймання музики вимагає усвідомлення емоційних вражень, а також осмислення доступних засобів музичної виразності. Осмислення музичного твору сприяє розкриттю його змісту, накопиченню, учнями музичного досвіду. Завдяки викорис­танню цього принципу, в учнів розвивається здібність оцінювати музику і, таким чином, виховуються їхні інтереси і смаки.

Принцип єдності художнього і технічного основується на тому, що ху­дожнє виконання, твору вимагає відповідних навиків та вмінь. В будь-якому випадку засвоєння виконавських навиків повинно підпорядковуватись художнім завданням, спрямованим на розкриття і втілення музичного образу твору. Єдність художнього і технічного в роботі над твором досягається при умові розвитку творчої ініціативи учнів.

Принцип єдності розвитку ладового, ритмічного відчуття і відчуття форми повинен лежати в основі різних видів музичної діяльності. Завдяки послідовному розвитку музичних здібностей в учнів формуються уявлення про музичну мову, музичні форми /одночастинну, двочастинну, поліфонічну, варіаційну і т.д./

В основі угорської народної музики лежить пентатоніка /п’ятиступеневий лад/. Після того, як учні її засвоїли - їх знайомлять з європейсь­кою мажоро-мінорною системою. Система Кодая знайшла своїх послідовників в США, Канаді, Франції, Японії, Аргентині та ряді Інших країн. Серед країн бувшого СРСР - в Прибалтиці .

Німецький музикант і педагог Карл Орф результати своєї дослідниць­кої роботи з музичного виховання узагальнив в посібнику, який має назву „Шульвєрк” /Музика для дітей/. Він п'ятитомний) і основний акцент зроблено на музично-ритмічне виховання учнів. Цей посібник широко застосовується в музичному вихованні ряду зарубіжних країн. Орф вважав, що його посібник в кожній зарубіжній країні потрібно збагачувати і доповнювати характерною народною музикою, особливо дитячим фольклором. Через це існу­ють різні національні варІанти "Шульверка"- французький, англійський, канадський, Іспанський, японський та інші. Посібник також застосовують в школах для сліпих і глухонімих дітей, в логопедичних школах. Система Орфа включає в себе і спів, але він не є основним видом музичної діяльності. Орф вважав, що рух появився на більш ранній стадії людського життя, ніж спів.

Програми з музичного виховання розроблені колективом авторів під керівництвом професора Ніжинського педагогічного Інституту О.Ростовського на основі-педагогічної концепції видатного російського композитора, вченого та педагога Д.Кабалевського. Особливості Програм в тому, що вони побудовані з опорою на три основні типи музики - пісню, танець і марш. В давнину існувала легенда, що земля тримається на трьох китах. За образним вислівом Д. Кабалевського, пісня танець і марш являються трьома "китами" на яких тримається вся музика. Особливістю Програм являється також їх ТЕМАТИЧНА побудова. Кожна чверть навчального року має свою тему, яка по­слідовно поглиблюючись, розвивається від уроку до уроку. Між чвертями та між усіма роками навчання здійснюється також внутрішня наступність. Тематична побудова Програм створює умови для досягнення цілісності уроку, єдності всіх його елементів, оскільки в основу цієї побудови по­кладені різні грані музики як єдиного цілого. Критерієм успішності навчан­ня стане те, наскільки учні відчули і зрозуміли основну тему. Робота з учнями щодо оволодіння вокально-хоровими, музично-ритмічними та іншими практичними навичками проводиться у тісному зв’язку з засвоєнням конкрет­ної теми. Опора на три основні типи музики-пісню, танець марш - дає змогу поєднати велике музичне мистецтво з музичними заняттями в школі, забезпечити тісний, зв’язок цих занять з повсякденним життям школярів, зро­бити процес навчання емоційно привабливим і захоплюючим.

Контрольні завдання і запитання

1. Якою конкретно має бути методика викладання музики в школі? Які наукові принципи мають лежати її основі?

2. Як ви розумієте сутність музичного навчання і музичного виховання? Який взаємозвя'зок між цими педагогічними явищами?

3. Чи здатне музичне навчання впливати на музичний розвиток учнів? Поясніть свою думку.

4. Як ви розумієте навчально - виховну мету (як загальний орієнтир, що вивчає напрям діяльності вчителя і учнів? Як перелік знань, умінь і навичок, якими має оволодіти учень у першому, другому і подальших класах? Як встановити рівень розвитку, якого учень має досягти на певному етапі навчання? Поясніть свою думку.

5. Якою мірою ефективність музичного навчання і виховання залежить від особистості вчителя?

6. Підберіть у методичній літературі періодичні приклади, які розвивають значення культури педагога у формуванні особистості учня засобами музичного мистецтва.

7. На прикладі музичного твору, який вивчаєте у класі основного інструменту (на вибір), розкрийте роль музики у збагаченні духовного світу людини.

ІІрофесійні вимоги до вчителя музики загальноосвітньої школи

Мета вивчення: ознайомити студентів з основними вимогами та особливостями професійної підготовки вчителя музики

Тези

Роль вчителя музики у вихованні школярів. Актуальні проблеми музичного вихованця школярів та підготовки кваліфікованих спеціалістів вчителів музики загальноосвітніх шкіл у роботі Г. М Падалки " Вчитель, музика, діти». Вчителі, музики - професійно освічена людина та особистість у широкому розумінні слова.

Визначення поняття "педагогічна майстерність». Гуманістична направленість учителя музики у спілкуванні з школярами. Естетичні почуття, емоційні переживання - необхідні компоненти педагогічної майстерності вчителя - музиканта.

Педагогічна та акторська майстерність у діяльності вчителя. Професійні знання, вміння, навички.

Культура зовнішнього вигляду. Основи виразності міміки та педагогічної мови. Культура поведінки вчителя.

Значення самовиховання у формуванні вчителя музики. Виховання волі та витримки.

Педагогічна майстерність - творча проява вчителя музики на заняттях з дітьми.

ІІрофесіограма майбутнього вчителя музики

Випускник повинен знати:

• історію музичної культури, української народної музичної творчості, стильові особливості та риси творчого методу українських та зарубіжних композиторів;

• основи аналізу музичних творів, хорознавства, інструментознавства;

• основну спеціальну, монографічну, науково - теоретичну, методичну, додатково - бібліографічну літературу з музикознавства, музичної педагогіки, виконавства;

• основи методики шкільної музичної освіти, навчання гри на дитячих музичних інструментах, сольного співу, хорового диригування.

Випускник повинен уміти:

• вирішувати педагогічні, навчально - виховні, художньо-творчі завдання з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів, їх музичної підготовки;

• розвивати у процесі занять музичну культуру школярів;

• грати на музичних інструментах;

• професійно навчати школярів хоровому і сольному співу, виразно диригувати хором;

• здійснювати змістовний аналіз музичною твору, емоційно й образно розповідати дітям про музику і музикантів, події музичного життя;

• організовувати дитячі самодіяльні творчі колективи (хорові, фольклорні, інструментальні);

• творчо проводити уроки музики у відповідності з метою, принципами і завданнями організації музично - виховної роботи в школі, здійснювати художньо - педагогічне спілкування з дітьми;

• аналізувати, узагальнювати і використовувати в своїй роботі передовий педагогічний досвід у царині музично – естетичного виховання школярів, критично оцінювати результати власної педагогічної діяльності, творчо підходити і впроваджувати нові освітні технології, програми та ідеї.

Основні вимоги до професії вчителя музики

Педагогічна професія вимагає від учителя музики сформованої потреби в музично-освітній діяльності, усвідомлення її значення для духовного розвитку суспільства; високого рівня світоглядної, гуманітарної й естетичної культури;глибоких професійних знань, умінь і навичок, розвинутих професійно – педагогічних здібностей, досвіду художньо – творчої педагогічної діяльності.

Професійну основу діяльності вчителя

складають:

• науковий світогляд, національна самосвідомість як відображення цілей, потреб, інтересів, морально - естетичних орієнтацій особистості;

• усвідомлення соціальної ролі педагогічної діяльності, виявлення громадської та соціальної активності;

• педагогічна спостережливість, уява, тактовність, незалежність мислення у поєднанні з повагою до суджень інших людей;

• володіння такими якостями, як толерантність, доброзичливість,

наявність почуття власної гідності, самоповаги, скромності, вимогливості до себе і до інших;

• знання досягнень української національної та світової культури;

• фахові знання, уміння і навики.

Література

1. Гуревич К.М. Что такое психологическая іагностика. - М, 1985.

2. Древс У., Фурман Э. Огранизация урока (В вопросах и ответах), Век ХХ Оценки и отметки. - М. 1984.

3. Ильницкая И. А. ІІроблемные ситуации и пути их создния на уроке. – М., 1985.

4. Основы педагогического мастерства / Под. Ред. И.А. Зязюн. - М, 1989.

5. Падалка Г.М. Учитель, музика і діти. – К., 1982.

6. Ростовський О.Я. Методика викладання музики в початковій

школі Навч.-метод. посібник. -Тернопіль. Навчальна книга - Богдан, 2001. – 272с.

7. Шевченко Г.П. Естетичне виховання у школі: Учбово - методичний

посібник - К.. 1984.

8. Амонашвілі Ш.А. Воспитательная и образовательная функции оценки учения школьников. – М., 1984.

9. Аргажникова Л.Г. Профессия - учитель музики. - М, 1984.

10. Шакуров Р.Х. Творческий рост педагога, - Н., 1985.

Контрольні запитання і завдання

1. Чи згодні ви з твердженням, що без розуміння й переживання

музики не можливе пізнання світу почуттів людини? Поясніть свою думку.

2. Який вплив виявляє музика на людину? Яка специфіка цього впливу? У чому полягає його особлива дієвість?

3. Чи згодні ви з таким твердженням "Чим більше людина спілкується з музикою, тим плодотворні ший її вилив па особистість "Культурі почуттів дитину слід учити так само наполегливо, як і навчати основ наук». Як ви розумієте ці положення.

4.Ви розумієте такті вислів В.О.Сухомлинського: "Музичне виховання -це не виховання музиканта, н насамперед виховання людини"?

5. Як ви розумієте думку Д.Б.Кабалевського про те. що головніші завданням масового музичного виховання у загальноосвітній школі є не стільки навчання музиці, скільки вплив через музику на духовний світ учнів?

6. Як ви розумієте таку закономірність. «Ефективність музичного навчання і виховання визначається відповідністю поставлених цілей художньо - естетичним проблемам учнів"

7. Розкрийте значення своєї професії для виховання музичного розуму і почуттів дітей.

8. Уявіть таку ситуацію: на засіданні педагогічної ради школи один із учителів заявив, що діти можуть обійтись без музики, тому не обов'язково виділяти клас, для кабінеті музики (виділити кошти на придбання музичних інструментів, аудіотехніки тощо). ІІродумайте: а) як ви будете переконували колег і як будете доводити головну думку; б) які приклади використаєте у даній ситуації.

9.Як ви розумієте таку думку Д.Б.Кабалевського: «Учитель музики повинен бути музично освіченим педагогом»?

10. Як відомо, для дітей музика невіддільна від особистості вчителя. Яким мас бути вчитель, щоб своєю поведінкою і прикладом сприяти залученню дітей до музики?

11. Чи вважаєте ви свою професійну підготовку достатньою для успішного музичного навчання і виховання школярів? Обґрунтуйте свою відповідь.