7.6. Звіт з лабораторної роботи

1. Мета роботи.

2. Схема установки з коротким описом принципу дії.

Постійні величини установки до виконання лабораторної роботи наведені у табл. 7.2¹.

Таблиця 7.2

Параметри установки (вказуються викладачем).

Вага диска з кільцями GДК, Н	Відстань між опорами l, мм	Відстань від лівої опори до диска a, мм	Осьовий момент інерції перетину вала I ,мм4

3. Результати виконання лабораторної роботи (табл. 7.3).

Таблиця 7.3

№
1
2
3

4. Аналіз результатів експериментів і висновки по роботі.

7.6. Контрольні питання

1. Що називають резонансом? Коли він наступає?

2. Що називають критичною частотою обертання?

3. Методи які дозволяють зменшити вплив резонансу на працездатність устаткування.

4. Опис і будова установки для визначення критичної частоти обертання вала.

Список літератури

1. Гузенков П.Г. Детали машин. Учеб. Пособие для студентов втузов. - 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Высш. шк., 1982. – С. 273-276.

2. Решетов Д.Н. Детали машин: учебник для студентов машиностроительных и механических специальностей вузов. - 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Машиностроение, 1989. – С. 330-336.

Лабораторна робота № 8 дослідження підшипників кочення

8.1. Мета роботи

Експериментально визначити момент тертя в підшипниках кочення, що виникає при обертанні вала, залежно від навантаження і кількості змащення, частоти обертання.

8.2. Устаткування і матеріали

Установка для досліджень підшипників кочення.

8.3. Теоретична частина

Призначення підшипників – підтримувати вали і осі в просторі, забезпечуючи їм можливість обертання.

Підшипники кочення складаються з наступних деталей (рис. 8.1.):

Рис. 8.1. Підшипник кочення кульковий: 1 – зовнішнє кільце; 2 – внутрішнє кільце; 3 – тіла кочення (кульки або ролики); 4 – сепаратор (розділяє і направляє тіла кочення).

У порівнянні з підшипниками ковзання підшипники кочення мають такі переваги:

1. Менші моменти сил тертя і теплотворення;

2. Значно простіший догляд;

3. Менша витрата мастильних матеріалів;

4. Більша несуча здатність на одиницю ширини підшипника;

5. Менша витрата кольорових металів.

Недоліки:

1. Високі контактні напруження (зменшення терміну служби);

2. Менша здатність демпфірувати коливання;

3. Підвищений шум при великих частотах обертання.

Підшипники кочення класифікують:

1. За формою тіла кочення – кулькові і роликові (циліндричні, конічні, голчасті і т.д.);

2. За способом сприймання навантаження – радіальні, радіально-упорні, упорні, упорно-радиальні;

3. За навантажувальною здатностю підшипники розділяють на 5 серій: – надлегка, особливо легка, легка, середня, важка;

4. За числом рядів тіл кочення – однорядні і багаторядні;

5. За конструктивними і експлуатаційними ознаками – самоустановні і не самоустановні;

6. За класами точності – нормальної (0), підвищеної (6), високої (5), особливо високої (4), надвисокої (2).

Змазування підшипників кочення необхідно для зменшення тертя між тілами кочення, кільцями і сепаратором, для поліпшення тепловідводу і запобігання корозії. Застосовують пластичні (литол-24, ЦИАТИМ-201, 221) і рідкі мастильні матеріали (И-40А, И-70А).

Опір обертанню підшипників складається з наступних складових:

1. Тертя між тілами кочення і кільцями, що у свою чергу складається з тертя кочення кульок і додаткового тертя ковзання у наслідок розходжень у шляхах кочення по зовнішнім і внутрішнім кільцям;

2. Тертя тіл кочення об сепаратор і сепаратора об кільця;

3. Опір мастильного матеріалу;

4. Втрати на тертя, пов'язані з похибкою форми тіл кочення і кілець, перекосом роликів і т.д.

У підшипниках кочення момент тертя визначають за формулою:

, (8.1)

де – радіальне навантаження на підшипник, H;

– коефіцієнт тертя;

– посадочний діаметр внутрішнього кільця підшипника, мм.