11.7. Контрольні питання

1. Як працює установка для дослідження тривалості гальмування?

2. Яке призначення додаткових інерційних дисків?

3. Як впливає зміна кількості інерційних дисків на час гальмування?

4. Чому відрізняється фактичний час гальмування від розрахункового?

5. Як змінювати момент гальмування?

6. Як включається електросекундомір?

Список літератури

1. Александров М.П. Подъёмно-транспортные машины: Учебник. - Изд. 6-е, перераб. и доп. – М.: Высш. шк., 1985. – 520 с.: ил.

2. Иванченко Ф.К. Конструкция и расчет подъёмно-транспортных машин: Учебник для технических вузов. Изд. 2-е перераб. и доп. – К.: Вища шк., 1988. – 442 с.

Лабораторна робота №12

Вивчення основних пристроїв безпеки підйомно-транспортних машин

12.1. Мета роботи

Ознайомлення з основними пристроями безпеки машин.

12.2. Устаткування та матеріали

Важільний вимикач типу КУ - 703, вимикач типу КУ - 701, КУ - 704.

12.3. Теоретична частина

Пристрої безпеки забезпечують безпечну експлуатацію машин і сприяють підвищенню їх продуктивності. Їх можна розділити на наступні основні групи:

1. Запобіжні, до яких відносяться: обмежувачі переміщення, маси вантажу і вантажного моменту, протиугоні пристрої, буфера і кінцеві упори.

2. Сигналізаційні.

3. Додаткові, наприклад, пристрої для зменшення розгойдування вантажу на канатах; пристосування, що не допускають випадання строп із зіва крюка.

4. Тепловий захист електроустаткування, що не допускає перегрів обмоток двигунів понад певної температури; нульова, яка дозволяє вмикати двигуни тільки з нульового положення контролера у разі відключення живлення мережі, а також різне блокування.

Нижче розглянуті пристрої безпеки, обов’язкові для кожного крана.

12.3.1. Обмежувачі переміщень і буфера

Обмежувачі призначені для автоматичної зупинки механізмів у разі досягнення встановлених крайніх положень, наприклад крюковою підвіскою, возиком, стрілою або краном. Вони складаються з двох основних елементів: датчика положення, виконаного у вигляді упорів, і вимикача, контакти якого комутовані в схему керування двигуном механізму.

Механізми підйому всіх вантажопідйомних машин оснащені обмежувачами висоти підйому, які контролюють верхнє положення крюкової підвіски або іншого вантажозахватного пристрою.

У типовій конструкції застосовується важільний вимикач типу КУ-703 (рис. 12.1,а), що має корпус 1, в якому знаходиться валик з кулачком, що впливає на контакти. На валику закріплений двохплечевий важіль. На одному плечі є вантаж – противага 2, яка повертає валик так, що кулачок розмикає контакти. На другому плечі важеля за допомогою тросика 3 підвішений вантаж 4, момент схилу якого більше моменту схилу вантажу – противаги.

Рис. 12.1. Обмежувачі висоти підйому:

а) з важільним вимикачем КУ - 703; б) з шпиндельним вимикачем ВУ

Тому в нормальному положенні валик повертається під дією ваги вантажу так, що контакти перебувають в замкненому стані. При підході до крайнього верхнього положення крюкова підвіска упором або важелем 5 підводить вантаж, натягнення тросика слабшає і валик повертається під дією вантажу - противаги, контакти розмикаються і двигун вимикається. Після зупинки механізму між крюковою підвіскою і елементом конструкції вантажопідйомної машини повинен бути зазор не менше за 50 і 200 мм відповідно для електроталей і кранів. Подальший рух механізму можливий тільки в напрямку опускання крюкової підвіски.

У іншій конструкції обмежувача (рис. 12.1,б) використовується кінцевий вимикач ВУ, забезпечений редуктором, що спрацьовує після повороту його вала на певне число обертів. Вал вимикача 9 з’єднаний муфтою 8 з вільним кінцем барабана 7. По досягненні крюковою підвіскою верхнього крайнього положення, яке відповідає розрахунковому числу обертів барабана, спрацьовує вимикач. Цей же обмежувач може бути застосований і для контролю глибини опускання крюкової підвіски, не допускаючи при цьому змотування з барабана недоторканих витків.

.

Рис. 12.2. Обмежувачі руху крана:

а) – при малому шляху гальмування;

б) – при великому шляху гальмування

Обмежувачі пересування крана (возиків) при малому шляху гальмування складаються з вимикача КУ - 701 і натискаючою на нього лінійки зі скосом або кінцем, зігненим під кутом (рис. 12.2,а). У разі підходу до кінцевого положення скіс лінійки 2 набігає на ролик і повертає важіль вимикача 1, при цьому розмикаються контакти, двигун відключається і механізм загальмовується. У такому положенні важіль утримується лінійкою в похилому положенні. При зворотному русі лінійка сходить з ролика і важіль займає первинне положення.

Коли шлях гальмування великий, то застосовують вимикачі КУ - 704 з фіксованим положенням важеля 3 (рис.12.2,б). У цьому випадку при підході до крайнього положення за допомогою упора 4 важіль повертається на кут , розмикаючи контакти, і залишається в такому положенні. Повернення важеля в початкове положення здійснюється тим же упором при русі крана в зворотному напрямку. У вантажних возиків лінійка закріплена на її рамі, а вимикачі встановлені на пролітних балках моста крана.

Рис. 12.3. Буфер: а) гумовий; б) пружинний

На кінцях кранових рейкових шляхів встановлюються тупикові упори, а на крані (возику) - буфера (рис. 12.3), які можуть бути пружинними (рис. 12.3,б), гумовими (рис. 12.3,а) або гідравлічними. Буфера є амортизаторами і зменшують динамічні навантаження у разі наїзду крана (возика) на упори. Буфера розраховують на поглинання кінетичної енергії маси крана (возика), при цьому масу вантажу при гнучкому підвісі (на канатах) не враховують. Максимальне зусилля, діюче на буфер (Н), визначають з рівняння:

,

де – маса крана без урахування або з урахуванням маси вантажу Н;

– швидкість в момент наїзду на упор, м/с;

– опір пересуванню від сил тертя в ходовій частині, Н;

– гальмове зусилля гальма, приведене до обода привідних коліс, Н;

– хід (осідання) буфера, м;

– число буферів;

– коефіцієнт, що враховує особливості пристрою буфера.

Конструкція буфера повинна бути такою, щоб зменшення швидкості крана не перевищувало , що досягається відповідним пристроєм буфера (враховується коефіцієнтом ) і його ходу .