18.Основні вимоги щодо формування статутного фонду.

Банки зобов'язані формувати резервний фонд на покриття непередбачених збитків по всіх статтях активів та позабалансових зобов'язаннях.

Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не менше 5 відсотків від прибутку банку до досягнення ними 25 відсотків розміру регулятивного капіталу банку.

У разі коли діяльність банку може створювати загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів банку, Національний банк України має право вимагати від банку збільшення розміру резервів щорічних відрахувань до них.

Розподілені державні фонди разом із Статутним капіталом і нерозподіленим прибутком після оподаткування становлять основне джерело НБУ.

Нерозподілений прибуток – залишається в розпорядженні банку, може використовуватись без обмежень, а кошти резервного фонду – на чітко визначені цілі. Також за рахунок нерозподіленого прибутку формується загальний резерв – резерв під можливі збитки від операцій.

Облік розподілу прибутку звітного року:

Дт: 1) відрахування до резервних фондів

2) нарахування дивідендів акціонерам

3) капіталізація дивідендів

4) формування загальних резервів

Кт: 1) резервні фонди (5021)

2)кредитування заборгованості перед акціонерами банку за дивідендами(3631)

3) дивіденди спрямовані на збільшення статутного капіталу(5003)

4) загальні резерви

Приклад:

За звітний рік банк отримав прибуток 5 млн грн. зборами акціонерів вирішено внести дивіденди юр. особами 5 млн грн., повний резервний фонд банку – 5 % від прибутку 3 млн., відобразити капіталізацію., розподіл прибутку.

1) отримання прибутку

Дт – 6 клас Кт – 5040 Σ 5 млн грн.

2) нарахування дивідендів

Дт – 5040 Кт – 3631 Σ 5 мнл. грн.

3) Виплата дивідендів

Дт – 3631 Кт – 2600 Σ 5 млн. грн.

4) формування резервного фонду

Дт – 5040 Кт – 5021 Σ 3 млн. грн.. * 5% = 150 тис. грн..

5) капіталізація дивідендів

Дт – 5040 Кт – 5003 Σ 3 млн. грн.

19.Основні принципи безготівкових розрахунків в Україні.

Безготівкові розрахунки – це розрахунки які проводить банк шляхом перерахування коштів з рахунку платника на рахунок одержувача, для цього використовують платіжні інструменти, такі як форми безготівкових розрахунків, пластикові картки.

Безготівкові операції базуються на таких принципах:

• банки списують кошти з рахунків тільки з доручення їхніх власників або з розпорядження стягувачів, що мають право на виконання примусового списання (стягнення) коштів з рахунків платників;

• ці розпорядження стягувачів та доручення платників про списання коштів з рахунків складаються на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються «Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті»;

• платник може давати доручення на списання коштів зі свого рахунка на відповідному розрахунковому документі в електрон¬ному вигляді, якщо це передбачено у договорі між ним і банком;

• у разі затримки зарахування коштів на рахунок клієнта понад встановлений термін банк сплачує на користь одержувача коштів пеню в розмірі, передбаченому угодою на здійснення розрахунково-касового обслуговування, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня;

• розпорядження стягувачів щодо примусового списання коштів із рахунків платників приймаються банками незалежно від наявності достатнього залишку коштів для списання, але виконуються банком частково у межах наявного залишку коштів, а в невиконаній сумі повертаються стягувачам;

• за браком або недостатністю коштів на рахунку платника банк не здійснює обліку заборгованості платника та не веде реєстру розрахункових та виконавчих документів, не сплачених в строк;

• розрахункові документи на списання або примусове списання (стягнення) коштів з рахунка клієнта, які не виконуються з вини банку за браком або недостатністю коштів на кореспондентському рахунку банку, приймаються банком та обліковуються на позабалансовому рахунку № 9804 «Розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини банку, та ті, за якими стягнення зупинено»;

• спірні питання та взаємні претензії між банками та їхніми клієнтами розглядаються відповідно до укладених угод або у претензійно-позовному порядку.