Примітка

1-й блок

Міністерство фінансів.

Основними його функціями є:

• складання проекту Державного бюджету та його виконання після затвердження Верховною Радою України;

• регулювання фінансової діяльності суб’єктів господарювання і контроль за їх діяльністю;

• забезпечення фінансових відносин держави з іншими країнами і фінансовими інституціями.

Державне казначейство створено з метою забезпечення виконання Державного бюджету. Розмежування повноваження між регіональними органами казначейства здійснюється за ознаками важливості об’єкта і місця його розташування.

Державна контрольно-ревізійна служба ревізує фінансові органи з питань складання і виконання ними бюджету; контролює ефективність використання бюджетних коштів у тих, кому вони надані; ревізує фінансову діяльність підприємств державного сектора.

Державна податкова адміністрація організовує вилучення податків та контроль за дотриманням податкового законодавства. Вона виконує три основні функції: розробляє проекти податкового законодавства; веде облік платників податків і податків; накладає стягнення на порушників податкових норм.

Регіональні структури названих органів складаються з обласних і районних організацій, які вертикально підпорядковані вищестоящому фінансовому органу, а горизонтально – місцевим органам влади, до складу яких вони входять.

2-й блок

Рахункова палата України відіграє роль експертного органу, що проводить ревізійну роботу. Але рахункова палата контролює органи управління з макроекономічних позицій.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку регулює обіг цінних паперів; забезпечує формування інфраструктури ринку, видає ліцензії фінансовим посередникам.

Аудиторська палата організовує незалежний фінансовий контроль: видає ліцензії юридичним і фізичним особам на право аудиторської діяльності.

Аудиторські фірми надають консультативну допомогу суб’єктам господарювання. Аудиторські фірми несуть відповідальність за правильність аудиторського висновку.

3-й блок

Національний банк здійснює емісію грошей і регулює грошовий обіг в країні; видає ліцензії і здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків, забезпечує міжбанківські розрахунки, обслуговує державний борг, визначає офіційні курси валют, організовує касове виконання бюджету і ін.

Комерційні банки виконують такі функції: акумуляція тимчасово вільних коштів; проведення безготівкових розрахунків; касове обслуговування готівкового обігу; кредитування.

Міжбанківська валютна біржа проводить торги з купівлі-продажу іноземних валют.

Страхові компанії укладають угоди на страхування, приймають страхові платежі і виплачують страхові відшкодування, інвестують тимчасово вільні кошти.

Фондова біржа проводить операції з цінними паперами.

4-й блок

Пенсійний фонд створений з метою акумуляції і розміщення коштів пенсійного забезпечення. Має повноваження контролювати підприємства по сплаті внесків до фонду.

Фонд соціального страхування та державна інноваційна компанія виконує функції, які відповідають назві.

Тема №3: «Фінансова політика»

План

1. Суть і типи фінансової політики в державі.

2. Фінансовий механізм.

3. Правове забезпечення фінансової політики.

1. Фінансова політика – це вплив держави на фінансову діяльність суб’єктів господарювання з метою мобілізації фінансових ресурсів їх розподілу і використання.

Фінансова політика розглядається у широкому і вузькому розумінні.

У широкому розумінні вона включає в себе: монетарну (грошово-кредитну) та фіскальну політику.

У вузькому розумінні тільки фіскальну політику.

Монетарна політика пов’язана з контролем над масою грошей у обігу (у тому числі і кредитних).

Фіскальна – пов’язана з діями держави по вилученню частини ВВП у виробників у вигляді податків, формування на цій основі державного бюджету та його подальше використання.

Фіскальну політику умовно поділяють на податкову та бюджетну.

Податкова політика пов’язана з визначенням видів податків, ставок податків, визначення платників податків і тих кому надаються податкові пільги. (залучені кошти)

Бюджетна політика пов’язана з діями держави по розподілу бюджетних коштів. Залежно від структури бюджетних витрат ця політика може мати соціальне, економічне чи військове спрямування. (витрати коштів)