
Метод вузлових потенціалів
У
даному методі за невідомі приймаються
потенціали вузлів, після визначення
яких можна знайти струм будь-якої гілки
за законом Ома (для гілки з послідовним
з'єднанням Е
і
R).
Врахуємо, що завжди можна один з п
вузлів
кола заземлити і припустити, що його
потенціал дорівнює нулеві. Отже, для
визначення невідомих потенціалів
потрібна система з
рівнянь
(виведення їх
ілюструється на СРС-4).
В остаточному вигляді вона формалізована аналогічно розглянутій у методі контурних струмів.
Використовувані
позначення
і
,
дістали назву вузлових струмів (потрібно
відрізняти від контурних).
Складові вузлових струмів
і
(струми
джерел струму) записують із
знаком "+",
якщо
і
спрямовані
до вузла, та із
знаком "-" у протилежному випадку.
Опис методу доповнюємо такими примітками.
Примітка
І.
Якщо коло містить всього два вузли
і
(нехай вузол
заземлено), то від системи залишиться
лише одне рівняння:
.
Введімо позначення
У результаті маємо:
|
(5) |
Одержане
співвідношення (5) називається розрахунковим
рівнянням за методом двох вузлів (або
методом вузлової напруги). За
допомогою
відомого
далі
розраховують струми гілок.
Примітка
2.
Метод вузлових потенціалів тим вигідніший,
чим менше в колі вузлів. Тому тут нас
цікавитимуть заходи, які дають змогу
знизити кількість вузлів. До них належить,
наприклад, перетворення ділянки з
джерелом струму
і
паралельно під’єднаним
до нього опором
на гілку з послідовним з'єднанням Е
і
R
(причому
).
Доведення
цього положення виконано далі. В основу
його покладено еквівалентність струму
,
який виникав в навантаженні після
під’єднання до затискачів зазначених
ділянок опору
.
Розглянутий захід корисний і в методі контурних струмів, оскільки приводить до зменшення кількості незалежних контурів.
Алгоритм розрахунку параметрів кола за методом вузлових потенціалів
В схемі визначається кількість вузлів.
Один з вузлів обирається з нульовим потенціалом, заземлений.
Визначаються відомі та не відомі потенціали вузлів.
За кількістю невідомих потенціалів складається система рівнянь, яка містить:
ліворуч – суми добутку провідності (яка підходить до І-го вузлу) на потенціал цього вузлу, та добутків провідності з інших вузлів (до І-го вузлу) на відповідну між ними провідність, що береться з протилежним знаком;
праворуч – пишеться струм, що підходе до І-го вузлу через добуток джерел Е.Р.С. на провідності у відповідних гілках, або додаток джерел струму.
Підставлення чисельних даних в рівняння дає рішення будь яким засобом.
З
адано:
Треба
скласти систему рівнянь для визначення
та
.
На підставі першого закону Кірхгофа:
Позначимо та назвемо
сума провідності
гілок, які сходяться у першому вузлі;
провідність гілки,
яка з’єднує перший та другий вузли;
вузловий струм
першого вузла;
сума провідності
гілок, які сходяться у другому вузлі;
провідність гілки,
яка з’єднує другий та перший вузли;
вузловий струм
другого вузлу.
В результаті одержуємо систему.
Примітка
3.
В
загальному випадку між першим та другим
вузлами може бути кілько паралельних
гілок.
Тоді
слід розглядати як суму провідності
цих гілок, які взято з протилежним знаком
«-».
Використовуючи встановлену логіку складання рівнянь, замінимо їх систему для кіл, які містять:
три вузли n-вузлів
Далі, вирішуючи систему, знаходять потенціали вузлів, а потім визначають струми в гілках, що розшукують.
Алгоритм розрахунку:
Для визначення невідомих потенціалів складаємо систему рівнянь;
в середині схеми маркуємо напрям струмів за допомогою стрілок;
в залежності від кількості невідомих потенціалів складаємо відповідну кількість рівнянь -1. Один з вузлів позначаємо як нульовий
(позначка елемента рівняння складає № вузла контуру до якого підходить елементи провідності. Якщо цифри однакові загальна сума провідності – позитивна, а якщо ні, сума провідності – негативна);
Після складання системи рівнянь визначаємо провідності що підходять до вузлів та струми, що входять та виходять з вузла;
Підставимо чисельні данні і вирішуємо систему відносно вузлових потенціалів.
Знаючи потенціали розраховуємо в гілках схеми.