6 Поняття правосуб'єктності та її елементи. Поняття правоздатності. Поняття та види дієздатності. Поняття деліктоздатності. Правосуб'єктність юридичних осіб.

Суб’єктиправареалізуютьсвоїправаіобов’язкизавдяки наявності у них правосуб’єктності, яка є можливістю і здатністю особи бути суб’єктом правовідносин з усіма правовими наслідками. Правосуб’єктність разом із нормою права та юридичним фактом є передумовою виникнення правовідносин. Правосуб’єктністьвизначаєстановищелюдинивсуспільстві, єумовою і гарантією стабільності її правового статуту. Згідно з ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуютьсяінеможутьбутискасовані. Приприйняттіновихзаконів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту таобсягуіснуючихправісвобод.

Правосуб'єктність фізичних осіб (індивідуальних суб'єктів правовідносин) — це передбачена нормами права здатність (можливість) бути учасниками правовідносин.

У міжнародних документах про права людини (ст. 6 Загальної декларації прав людини, ст.16 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права) записано, що кожна людина, де б вона не знаходилася, має право на визнання її правосуб'єктності.

В основі визначення природи правосуб'єктності (праводієздат-ності) фізичної особи лежать два критерії:

- вікова характеристика (певний вік);

- зрілість психіки, відсутність психологічних дефектів.

Склад правосуб'єктності фізичної особи:

• правоздатність;

• дієздатність;

• деліктоздатність.

Правоздатність - абстрактно визначена здатність суб'єкта мати юридичні права та обов'язки, які передбачені нормативно. Правоздатність фізичних осіб настає з моменту народження, не залежить від будь-яких факторів, не може бути обмежена та завершується моментом фізіологічної смерті. Правоздатність фізичних осіб є рівною незалежно від їх походження, національності, місця проживання, релігії чи статі. Загалом розрізняють 3 основні форми правоздатності: а) загально-принципова можливість суб'єкта мати будь-які права та обов'язки з передбачених законодавством (цивільна правоздатність); б) галузева - надає можливість набувати спеціальні права у відповідних сферах (трудові, сімейне, виборче); в) спеціальна - виникає на основі існуючих спеціальних знань чи професії (правоздатність судді, адвоката).  Правоздатність колективних суб'єктів права настає з моменту їх легалізації, що здійснюється шляхом реєстрації та завершується процесом ліквідації. 

Відмінність правоздатності від суб'єктивного права полягає в тому, що вона:

1. Не відокремлена від особи, неможливо відібрати її від людини, обмежити її.

2. Не залежить від статі,віку , професії, національності, місця проживання, майнового стану та інших життєвих обставин.

3. Не передається, її не можна делегувати іншим.

4. Стосовно суб'єктивного права первинна.

5. Абстрактна, а суб'єктивне право конкретне.

Цивільна правоздатність — це визнана об'єктивним правом здатність фізичної або юридичної особи мати цивільні права та обов'язки. Правоздатність фізичної особи виникає з моменту народження та припиняється зі смертю. Вона гарантована державою і випливає з міжнародних пактів про права людини, принципу гуманізму, формальної рівності, справедливості. Правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення.

Обсяг цивільної правоздатності фізичної особи встановлений ст. 26 Цивільного Кодексу(далі ЦК) України. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа має усі особисті немайнові і майнові права, встановлені Конституцією України та ЦК України, а також інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, ЦК України, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства.

Таким чином, обсяг цивільної правоздатності — це сукупність можливостей набувати та реалізовувати цивільні права та обов'язки, що може мати особа відповідно до законодавства України.

Для правоздатності фізичних осіб в Україні характерна юридична рівність. Зміст правоздатності громадян не залежить від раси, кольору шкіри, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання або інших ознак (ст. 24 Конституції України). Іноземці та особи без громадянства володіють рівною із громадянами України правоздатністю. Рівність правоздатності не виключає різного обсягу суб'єктивних прав, що належать окремим особам.

Дієздатність - здатність суб'єктів права власними діями використовувати надані права та виконувати покладені обов'язки.  Дієздатність індивідуальних суб'єктів залежить від віку та стану здоров'я. Найбільш поширеним уявленням про дієздатність є цивільне. Повна дієздатність індивідуальних суб'єктів настає з 18 років. Особи до 14 років є повністю недієздатними - всі дії від їх імені здійснюють батьки чи уповноважені особи. Особи від 14 до 16 років є мінімально дієздатними і мають право укладати дрібні побутові угоди, а особи з 16 до 18 років є частково дієздатними і, окрім укладення дрібних побутових угод, можуть розпоряджатися своїм заробітком. У деяких випадках можливе надання повної дієздатності неповнолітнім, що визначається як емансипація, яка можлива у випадках: - вступу до шлюбу; - укладення неповнолітнім трудового договору; - зайняттям підприємницькою діяльністю.  Рішення про правову емансипація приймається за згодою батьків органом опіки і піклування, а без згоди - судом. У випадках вступу в юридичну силу вирока суду, що передбачає реальне позбавлення волі, а також у випадку зловживання суб'єктом наркотичних речовин і алкогольних напоїв за рішенням суду особа визнається обмежено дієздатною, а у випадку душевного захворювання, що не надає можливість розуміти значення своїх дій за рішенням суду особа визнається недієздатною. За рішенням суду такій особі назначається опікун (якщо особа неповнолітня), або піклувальник (якщо особа повнолітня). Дієздатність юридичних осіб співпадає з правоздатністю, однак може бути обмежена рішенням суду.

 Обмежено дієздатними визнаються особи лише за рішенням суду, якщо особа страждає на психічний розлад, що істотно позначається на її здатності усвідомлювати значення своїх дій та(або) керувати ними. Також, згідно з нормами цивільного права особа, яка зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, чим ставить себе і свою сім'ю у тяжке матеріальне становище, може бути, за клопотанням членів сім'ї, обмежена рішенням суду у дієздатності. Над такою особою встановлюється піклування, і всі угоди з приводу свого майна вона може укладати лише за згодою піклувальника. Якщо ж така особа припинить зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, то за клопотанням членів сім'ї вона може бути відновлена судом у дієздатності.

 Недієздатною може бути визнана судом особа, яка внаслідок душевної хвороби або недоумства не розуміє характеру або значення своїх дій або не може керувати ними. Над нею встановлюється опіка і всі угоди з приводу її майна від її імені та в її інтересах укладає опікун. Якщо ж така особа видужає, то вона може бути відновлена судом у дієздатності.

Змістом дієздатності є здатність:

• своїми діями набувати права і обов'язки;

• самостійно здійснювати свої права і обов'язки.

Дієздатність залежить від віку і психологічного стану особи, в той час як правоздатність не залежить від вказаних обставин. Причому в різних галузях права цей вік різний. Щодо дієздатності юридичної особи, то остання набуває прав і обов'язків та здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів і закону.

Деліктоздатність - реальна можливість суб'єктами власними діями нести відповідальність за скоєння протиправних дій у відповідності до санкцій правової норми, залежить від віку та стану здоров'я. Душевно хворі особи є неосудними, найнижчий віковий ценз відповідальності передбачає кримінальне законодавство - 14 років. Повна цивільна деліктоздатність в цивільному праві - 18 років, в трудовому праві - 16. 

Правосуб'єктність юридичних осіб  — це правоздатність і дієздатність державних і недержавних організацій: державних органів, державних підприємств і установ,громадських об'єднань, господарських товариств (корпорацій), комерційних організацій, підприємств, релігійних організацій та ін.

У державних і громадських органів та організацій — суб'єктів права, як правило, немає розриву між правоздатністю і дієздатністю. Правоздатність і дієздатність у них виникають, здійснюються і припиняються одночасно.

Правосуб'єктність юридичних осіб може бути загальною та спеціальною . Загальна правосуб'єктність передбачає можливість наявності певних прав та обов'язків, сумісних з сутністю суб'єкта. Спеціальна — означає наявність у суб'єкта прав та обов'язків згідно з цілями, зазначеними у статуті, договорі, нормативно-правовому акті. Цим видом правосуб'єктності володіють юридичні особи, що, як правило, не здійснюють господарської діяльності, особливо державні органи та органи місцевого самоврядування або ж діяльність яких ліцензується. Вона визначається цілями і завданнями їх діяльності, які зафіксовані у відповідних статутах і положеннях, виникає в момент утворення тієї чи іншої організації і припиняється разом з її ліквідацією.

Правосуб'єктність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Припиняється правоздатність і дієздатність юридичних осіб одночасно — з моменту припинення юридичної особи. Способами припинення юридичної особи може бути її юридична ліквідація або реорганізація (поділ, злиття або приєднання).