3 Поняття та структура правовідносин.

Система (організованість) правовідносин розкривається через їх структуру.

Структура правовідносин - основні елементи правовідносин і доцільний спосіб зв'язку між ними з приводу соціального блага або забезпечення публічних і приватних інтересів.

Термін "структура" охоплює елементний склад правовідносин і правові зв'язки між ними, тобто власне відносини між суб'єктами з приводу об'єкта.

Структура правовідносин є такою:

• o суб'єкти правовідносин (суб'єктний склад) - індивідуальні і колективні суб'єкти права, які беруть участь у правовідносинах: правомочна сторона"-+ зобов'язана сторона;

• o юридичний зміст правовідносин: суб'єктивне право (також законний інтерес) юридичний обов'язок; повноваження юридична відповідальність (у посадових осіб);

• o об'єкт правовідносин - те, з приводу чого виникає і здійснюється діяльність суб'єктів правовідносин.

4 Поняття об'єкту правовідносин. Підходи до розуміння поняття «об'єкт правовідносин» (моністичний та плюралістичний).

Об'єкти правовідносин — це певні матеріальні, духовні та інші соціальні блага з приводу яких між суб'єктами виникають, змінюються чи припиняються правовідносини.

Іншими словами, об'єкти правовідносин — це те, на що спрямо­вані суб'єктивні права і юридичні обов'язки суб'єктів правових відно­син, тобто усе те, що становить предметом їхніх інтересів.

У юридичній літературі існують різні трактування об'єкта правовідносин. Проте у ході тривалої дискусії склалися в основному дві концепції — моністична і плюралістична. Згідно з першою з них об'єктом правовідносин можуть виступати тільки дії суб'єктів, оскільки саме дії, вчинки людей підлягають регулюванню юридичними нормами, і лише людська поведінка здатна реагувати на правовий вплив. Звідси у всіх правовідносин єдиний, загальний об'єкт. Згідно моністичної теорії, об'єктом правовідносини є поведінка зобов'язаної особи (проф. Іоффе О.С.) чи то фактичне громадське відношення, на яке правовідношення впливає (проф. Ю.К. Толстой).

Вчені, які визнають множинність об'єктів правовідносин, по-різному визначають його поняття. Так, відомий російський правознавець проф. П.Р. Александров під об'єктом правовідносини розумів «той майновий об'єкт, з приводу якого існує дане відношення між суб'єктами». Інше визначення дає проф. Алексєєв С.С. Він вважає об'єктами правовідносин «ті явища (предмети) оточуючого нас світу, на які спрямовані суб'єктивні юридичні права і обов'язки».

У літературі є спроби об'єднати монистический і плюралістичний підходи до об'єкта правовідносини, коли фактичне правомірне поведінка називають юридичним об'єктом правовідносин (або предметом правовідносини), а пов'язані з цим поведінкою різні матеріальні і духовні блага - «матеріальним об'єктом» (наприклад, проф. Л.І. Спиридонов). В іншому випадку, навпаки, предметом правовідносини вважають матеріальне або нематеріальне благо, а об'єктом - різноманітні фактичні суспільні відносини (проф. А.Г. Братко).

У таких випадках, мабуть, точніше говорити про об'єкт правової діяльності (яким може бути, наприклад, вантаж або посилка) і об'єкті інтересу (доставка вантажу або посилки в потрібне місце).

Згідно з другою, реалістичною позицією, об'єкти правовідносин настільки різноманітні, наскільки різноманітні правовідносини, що регулюються правом.

Розрізняють такі види об'єктів правовідносин:

• 1) матеріальні блага — це предмети матеріального світу (природ­ні ресурси, земля, надра, ліс тощо), речі (засоби виробництва, предмети споживання) та цінності (цінні папери, гроші тощо);

• 2) духовні блага — це результати творчої, інтелектуальної діяль­ності людини (твори літератури, мистецтва, музики, винаходи, наукові відкриття, комп'ютерні програми тощо);

• 3) послуги виробничого і невиробничого характеру — це ре­зультати певної поведінки, внаслідок якої виникають права і обов'язки суб'єктів правовідносин. Вони мають місце у сфері управління, побутового обслуговування, господарської, культу­рної, освітянської та інших сферах діяльності людини (договір на перевезення вантажу, підряд на будівництво будинку, вико­нання пісень на святковому концерті тощо);

• 4) особисті немайнові блага — це життя, здоров'я, безпека, честь, гідність, свобода особи, недоторканість житла та інші права і свободи людини (наприклад, між студентом і адміністрацією вищого навчального закладу виникають правовідносини, так об'єктом цих правовідносин буде не отримання диплому, а отримання відповідного рівня освіти).

• цінні папери та документи (акції, дипломи, сертифікати);

• результати дії учасників правовідносин (укладення договору, шлюбу);

• загально-соціальні цінності (економічна безпека, громадянський порядок, законність). 

У сучасних правових системах світу людина, як така, не може бути об'єктом правовідносин (на відміну від минулого, коли раб чи кріпак розглядався як "річ, яка вміє говорити" і міг бути проданий чи подарований).

5 Поняття суб'єкту правовідносин та його різновиди.

Суб'єкт правовідносин - це індивідуальні чи колективні суб'єкти права, які реалізують надану правосуб'єктність, виступаючи суб'єктами реалізації наданих прав, покладених обов'язків, повноважень чи юридичної відповідальності. Різновиди: І. Індивідуальні суб'єкти - конкретні особи, які реалізують надані можливості, виконують обов'язки чи задовольняють суб'єктів правові потреби. Серед них: - громадяни; - іноземці; - особи без громадянства (апатриди); - особи з подвійним громадянством (біпатриди).

Спеціальними індивідуальним суб’єктом є посадова особа (Президент, суддя та ін.) ІІ. Колективні - організаціях чи установи, які реалізують нормативно закріплені повноваження: 1. Органи держави, які як суб'єкт правовідносин характеризується наступними особливостями:

колективні суб'єкти (юридичні особи): державні органи; підприємства, установи, організації; органи місцевого самоврядування; посадові особи, тобто представники державної влади, які ви­конують організаторськорозпорядчі чи адміністративногос­подарські обов'язки; громадські об'єднання (політичні партії, профспілкові органі­зації, релігійні організації тощо).

Колективні суб'єкти реалізують свої повноваження шляхом ви­дання нормативних та індивідуальних актів, а також через їх виконан­ня і дотримання завдяки матеріальним, організаційним та примусовим заходам (наприклад, місцеві органи самоврядування організують і за­безпечують роботу житловокомунальних, транспортних та інших структур). Колективним суб'єктом є також держава, як суб'єкт міжна­родноправових, конституційноправових, цивільноправових та ін­ших відносин. Вона може виступати позивачам або відповідачем у суді, хоча не є юридичною особою; - наділеність владними повноваженнями; - можливість приймати загальнообов'язкові рішення; - можливість виступати суб'єктом прийняття нормативних актів; - діяльність від імені держави.  2. Юридичні особи, організації які характеризують системою майнових, організаційних ознак: - мають у власності, оперативному управлінні чи господарському віданні уособлене майно; - мають самостійний баланс; - відповідають за своїми, зобов'язаннями власним майном; - набувають та реалізують майнові та особисті немайнові права; - несуть зобов'язання; - виступають в якості позивача та відповідача у суді; - володіють структурними одиницями; необхідними для досягнення мети, яка визначена в установчих документах; - функціонують у відповідності до законодавства, статуту чи установчого договору. 3. Держава та її адміністративні одиниці є суб'єктами державного управління, а також суб'єктами міжнародно правовим відносинам. Держава може зокрема вступати в різні правовідносини, зокрема: а) міжнародно-правові— відносини з іноземнимидержавами; б) державно-правові—відносини щодо прийому в громадянство, нагородження державними відзнаками та нагородами тощо; в)цивільно-правові— відносини з приводу державної власності з іншими суб’єктами права; г)процесуально-правові— відносини при постановленні судових рішень і вироків від імені України тощо. Держава може виступати позивачем або відповідачем у суді, хоча і не є юридичною особою. 4. Соціальні спільності (народ, нація, етнічна група) є суб'єктами правовідносин в процесі реалізації національного суверенітету.