Вимоги до його підбору

Пісенний репертуар для дітей має бути строго продуманий, від цього в значній мірі залежить успіх навчання співу. Пісенний репертуар повинен бути різноманітним. Вчитель знайомить учнів з українськими та народними піснями інших країн, в яких проявився поетичний і музичний геній народу. Учні вчать пісні, які змальовують картини з життя дітей, природи, співають про героїв та їх подвиги. Поряд з веселими, радісними, бадьорими піснями до репертуару входять лагідні, ніжні і жартівливі пісні.

Пісня має бути посильною для дітей даного класу за змістом і формою. Труднощі бувають найрізноманітніші. Наприклад, пісня може бути складна або незручна для дитячого виконання тому, що у ній можуть зустрічатись надто високі або надто низькі звуки. В таких випадках пісню можна транспонувати в іншу тональність здебільшого в нижчу. Пісня може бути складна або незручна для дитячого виконання, тому пісня повинна бути доступна і близька дітям з боку тексту, тільки в такому разі вони проспівають її свідомо і виразно. Труднощі можуть зустрітися і з інтонаційного боку, з боку мелодичних ходів.

Бажано, щоб пісні, які співають в школі, подобалися дітям. Це виховує в них любов до музики, зокрема до співу. Але не всі пісні, що подобаються дітям, підходять для навчання в школі. Отже вчитель прагне розучувати з дітьми такі пісні, які їм подобаються але при цьому він враховує ті художні і педагогічні завдання, що ставить перед собою школа.

Підбираючи пісні для дітей даного класу, треба мати на увазі необхідність послідовного і систематичного розвитку співацьких навичок.

Вокально-хорові навички Звукоутворення та прийоми роботи над ними

Корисний тільки той спів, який не викликає напру-ження.

Звукоутворення є результатом взаємодії дихальних і артикуляційних органів з голосовими складками. Умовою правильного звукоутворення є вільно відкритий рот, вивільнена щелепа, активні губи.

Яким має бути звучання дитячого голосу? Природнім, вільним, "сріблястим", рівним в усьому діапазоні, інтонаційно чистим, приємним. Таке звучання формується при помірній силі співу, ясній і виразній вимові вокального слова, завдяки рухливості м'якого піднебіння, рівномірному коливанні голосових складок, спокійному, рівному диханні.

Набуття цих якостей вимагає від учителя наполегливої роботи над диханням, звукоутворенням, атакою звука, дикцією, правильним використанням резонаторів, згладжуванням регістрів, звуковеденням, регулюванням сили звучання, рухливістю, округленням голосних тощо.

Формування навички правильного звукоутворення доцільно розпочинати в зоні примарних звуків. Примарними називаються такі співацькі звуки, які в голосі людини звучать найбільш природньо і вільно. При співі примарних звуків у роботі голосового апарата з'являється правильна від природи координація між усіма його ланками.

Для більшості дітей зона примарного звучання припадає на звуки фа[І] - ля[І]. Поступово виходячи за межі примарної зони, учні переносять якість звучання примарних звуків на сусідні - вгору і вниз.