3.4 Контрольні питання

3.4.1 Назвати методи і способи виділення об'єктів.

3.4.2 Яким чином виконується перекручування і поворот об'єкта?

3.4.3 У чому полягають відмінності між клонуванням і дублюванням?

3.4.5 У чому полягають відмінності між клонуванням і копіюванням?

Розділ 4: Застосування спеціальних ефектів

4.1 Короткі теоретичні відомості

У кожному із графічних редакторів є група так званих спеціальних графічних ефектів, за допомогою яких можна значно підвищити виразність створюваного зображення, навіть не будучи дизайнером–професіоналом. CorelDRAW надає в розпорядження користувача одну з найбільших колекцій таких ефектів. Вони дозволяють змінювати зовнішній вигляд об'єктів шляхом їхнього перекручування, додавання нових чи елементів зміни взаємозв'язку з іншими навколишніми об'єктами. Як і іншими могутніми інструментальними засобами CorelDRAW, дією спеціальних ефектів можна цілком керувати. Спеціальні ефекти можна застосовувати до більшості створюваних у CorelDRAW об'єктів, а для деяких класів – і до об'єктів, імпортованих з інших програм. Кожен ефект дозволяється копіювати з одного об'єкта в інший і при необхідності видаляти. CorelDRAW дозволяє також клонувати окремі ефекти, причому клоновані версії автоматично оновлюються при внесенні змін в оригінал.

У CorelDRAW доступ до спеціальних ефектів реалізується шляхом вибору відповідних інструментів з панелі графіки чи викликом однойменної команди з меню Effects (Ефекти).

4.2 Методика виконання роботи

4.2.1 Імітація перспективи

Ц ей ефект призначений для додання тексту чи іншому об'єкту ілюзії об'ємності за рахунок специфічного перетворення його границь. Для його застосування використовується команда Effects > Add Perspective (Ефекти > Додати перспективу). За її допомогою можна імітувати фронтальну і кутову перспективу.

При створенні фронтальної перспективи об'єкт як би «сходить на ні» в одному напрямку. У даному випадку відчуття перспективи досягається за рахунок зміни довжини однієї зі сторін об'єкта. Це викликає ілюзію видалення об'єкта в глибину екрана (рис. 4.1, а).

У випадку створення кутової перспективи об'єкт буде виглядати таким, що сходиться в двох напрямках. Це досягається за рахунок перекручування пропорцій об'єкта в двох площинах шляхом зміни довжини двох сторін. Одна з точок сходу керує горизонтальною перспективою, інша – вертикальної (рис. 4.1, б).

а б

Рисунок 4.1 – Два типи перспективи: а) фронтальна; б) кутова

Відмінною рисою перерахованих типів перспективи є використання відповідно одній чи двох точок сходу, розташованих праворуч чи ліворуч, зверху чи знизу об'єкта.

Точка сходу – це така точка на передньому чи задньому плані об'єкта, у напрямку якої відбувається поступове зменшення розмірів об'єкта, що перетворює його в межі в точку на обрії.

Команда Effects–>Add Perspective (Додати перспективу) накладає поверх об'єкта не виведену на друк квадратну сітку з переміщуваними вузлами в чотирьох кутах. Ефект перспективи створюється буксируванням цих вузлів.

4.2.2 Ефект оконтурювання

Інструмент Interactive Contour (Інтерактивний контур) у панелі інструментів, що розкривається, дозволяє створювати ефект оконтурювання.

При застосуванні цього ефекту створюється зображення, аналогічне контурним лініям у топологічних картах. Відповідно до форми поточного виділеного об'єкта створюється послідовність з декількох вкладених контурів (концентричних ліній), динамічно зв'язаних між собою. Цей ефект нагадує ефект перетікання, при цьому сам вихідний об'єкт після застосування ефекту оконтурювання залишається незмінним. До нього додається динамічно зв'язана група з подібних контурів, кількість і атрибути яких установлюються за допомогою панелі властивостей. Послідовність контурів, що називається контурною групою, може створюватися усередині чи поза границями вихідного об'єкта.

Рисунок 4.2 – Інструмент Interactive Contour (Інтерактивний контур) будує безліч контурів по периметру об'єкта

Для побудови контурів потрібно вибрати інструмент Interactive Contour (Інтерактивний контур), натиснути на об'єкт (для його виділення) і перетягнути в напрямку, перпендикулярному контуру об'єкта, усередину чи назовні об'єкта. Під час перетаскування з'являється інтерактивний елемент (рис. 4.2). У його склад входять:

– стрілка, що показує напрямок побудови контурів;

– ромбик, зафарбований кольором абрису останнього контуру;

– квадратик, зафарбований кольором заливання останнього контуру, що показує границю контурної групи;

– прямокутний движок, що дозволяє задати кількість контурів у групі в інтерактивному режимі.