9. Одинцов в.В. Структура публичной речи. – м., 1976. – с. 26-45.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Усний публічний виступ має певні переваги перед письмовим (їх необхідно визначити). У той же час він створює для оратора певні труднощі, серед яких особливо виокремлюється “боротьба” аудиторії з промовцем (стратегії уникання, підриву авторитету та нерозуміння). Ця “боротьба” перш за все пов’язана з намаганням протистояти мовленнєвому впливу оратора.

Існують три основні способи мовленнєвого впливу: переконування, навіювання (копіювання та зараження ) і примус. Вибір способу залежить від особливостей аудиторії, від теми виступу та від самого оратора.

Кожен публічний виступ базується на законах управління мисленнєво-мовленнєвою діяльністю, тобто на законах риторики (див. самостійну роботу № 2). Ці закони диктують основні вимоги до публічного виступу, а саме: змістовність, зрозумілість головної думки, істинність, логічність викладу, рішучий початок і рішучий кінець, стислість, розмовність, стримана емоційність, вираження потреби донести думку до слухачів, контакт з аудиторією, правильність, ясність, багатство та виразність мовлення. . Ці вимоги потрібно зафіксувати у вигляді технологічної картки і продумати мікроурок (5-7 хв.) з її використанням. Тип уроку – за бажанням студента, при цьому слід звернути увагу на вибір комунікативної позиції (інформатор, коментатор, співрозмовник, порадник, емоційний лідер та ін.).

Промовець повинен чітко усвідомлювати, до якого типу промов відноситься його виступ. Для цього необхідно ознайомитися з різними класифікаціями промов: 1)за сферою застосування (громадсько-політичні, академічні, судові, соціально-побутові та духовні – студенти мають з’ясувати їх головні риси та жанри, в яких реалізуються ці різновиди красномовства. Варто поміркувати над тим, чи доцільно говорити про існування ділового та внутрішнього красномовства, навести аргументи, що обгрунтовують вибрану точку зору.); 2) за метою виступу (мета – це переважаюча загальна установка виступу. Вона визначає реакцію, яку оратор планує викликати у слухачів; конкретна мета, на відміну від загальної, чітко демонструє, що саме аудиторія повинна знати, відчувати і робити): Слід схарактеризувати основні вимоги щодо тематики і змісту розважальних, інформаційних, надихаючих, переконуючих, спонукаючих та ритуальних промов (див. посібник П.Сопера); 3)за знаковим оформленням і закріпленням (експромт, конспект-розсип, план, тези, план-конспект; текст, написаний повністю – з’ясуйте переваги й недоліки кожного із типів підготовки до виступу.). Подумайте, як всі три класифікації пов’язані, на конкретних прикладах доведіть своє твердження.

Підготовка до виступу включає кілька етапів: вибір теми, вирішення питання про мету, збирання матеріалу, укладання основи виступу, проба промови, безпосередньо виступ, саморецензія. Основним завданням, яке стоїть перед студентами, є початок роботи над промовою. Для цього необхідно перш за все, керуючись власними знаннями, інтересами і уподобаннями, вибрати тему із загального переліку, поданого в додатках (завдання 4). Слід зазначити напрямки розкриття теми, окреслити коло питань, що будуть розглядатися, сформулювати мету виступу.

Крім того початковий етап роботи передбачає ще й моделювання аудиторії. При цьому враховуються соціально-демографічні, соціально-психологічні та індивідуально-особистісні фактори (див. Сагач Г.М.), які впливають на вибір теми і мети виступу, але й визначають особливості викладу матеріалу (обсяг питань, популярність/науковість, співвідношення емоційності й логічності, спосіб і вид аргументації, прийоми захоплення і підтримки уваги, монолог/діалог тощо) та невербальну поведінку оратора (зовнішній вигляд, темп мовлення). Тому перед тим, як умотивувати тему своєї доповіді, слід створити модель аудиторії, перед якою ви з нею виступатимете (власна група). Потім необхідно визначити загальну мету виступу (розважити, інформувати, надихнути, переконати, спонукати до дії, дотриматись ритуалу). Знаючи загальну мету, тобто, якої реакції ви хочете досягти, можна сформулювати конкретну мету – що саме слухач повинен знати, відчувати і робити. Ця мета називається ідеєю, або основним тематичним твердженням, і вона повинна бути добре усвідомлена оратором.

Щоб встановити мету виступів на запропоновані теми (завдання 3), по-перше, належить визначити можливий зміст промови, по-друге, подивитися, чи дозволяє він прогнозувати ту чи іншу реакцію слухачів (деякі теми можна віднести до різних типів). Кожен різновид має специфічну схему, яка в узагальненому вигляді відображає послідовність викладу матеріалу в залежності від мети. Наприклад, інформаційна промова-розповідь зазвичай будується за таким планом:

1.Вступ: де, коли і з ким відбувалася подія, про яку йдеться; або ж повідомляється

основна думка.

2.Основна частина: розповідь про те, що і як відбувалося (слідуючи за природнім

перебігом подій – зав’язка, розвиток, кульмінація; або ж почати з кульмінації, а

потім описати попередні події).

3.Закінчення: розв’язка історії.

4.Оратор висловлює особисте ставлення до описуваних подій або робить висновок.

Для укладання схем переконуючої та спонукаючої промов зверніться до посібника П.Сопера.

Ключові слова – це найважливіші слова у змісті речення чи абзацу, які містять логічний наголос під час виголошення промови. Поміркуйте, яке значення вони мають для оратора, чи можна обмежитися конспектом ключових слів, готуючись до виступу.

Студенти повинні знати: сутність основних понять і термінів; класифікації промов за сферою виголошення, метою і типом підготовки; основні фази й етапи підготовки до виступу.

Студенти повинні вміти: використовувати різні способи мовленнєвого впливу залежно від комунікативної ситуації; встановлювати тип промови; мотивувати вибір теми й мети власного виступу; моделювати аудиторію.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Які переваги й недоліки має усний виступ у порівнянні з письмовим?

2. Сформулюйте сутність стратегій, які використовують слухачі для боротьби зі впливом

оратора?

3. Назвіть основні засоби мовленнєвого впливу. У чому полягають їх особливості?

4. Схарактеризуйте вимоги до усного виступу.

5. Які основні фази й етапи підготовки виступу ви знаєте?

6. Поясніть відмінності у значенні термінів “підготовка” й “підготовленість” оратора до

виступу.

7. За якими ознаками класифікуються промови?

8. Які види промов за сферою виголошення ви знаєте?

9. Стисло сформулюйте, що таке академічне красномовство. Назвіть його основні ознаки.

10. Які різновиди має академічне красномовство?

11. У чому полягає специфіка соціально-політичного красномовства? Чи можна вважати,

що цей вид промов є ознакою лише сучасної цивілізації? Свою відповідь аргументуйте.

12. Назвіть основні різновиди соціально-політичного красномовства.

13. Сформулюйте, що так судове красномовство. Яку роль відіграє в ньому морально-

етичне начало?

14. Які різновиди судових промов ви знаєте? Чим вони різняться?

15. Дайте визначення гомілетики. Назвіть види церковного красномовства.

16. У якій сфері функціонує суспільно-побутове красномовство?

17. Назвіть основні різновиди суспільно-побутового красномовства. Які риси їм

притаманні?

18. Наскільки правомірним є виділення внутрішнього красномовства? Свою відповідь

аргументуйте.

19. Які типи промов за знаковим оформленням і закріпленням ви можете назвати? У чому

полягають їх переваги й недоліки?

20. Чи можна твердити, що якийсь із типів промов за знаковим оформленням і

закріпленням є універсальним для всіх ситуацій? Обгрунтуйте свою думку.

21. Що таке мета виступу? Якою вона може бути й від чого залежить?

22. Як класифікуються промови за метою?

23. Доведіть, що всі класифікації типів промов пов’язані.

24. Чим визначається вибір теми виступу? У чому полягає відмінність між темою та

об’єктом виступу?

25. Що таке підтема, мікротема? Як вони підводять слухача до розуміння теми промови?