10.4. Нормативно-правове підґрунтя відносин суб'єктів лізингу

Правовою основою здійснення лізингової діяльності в Україні є Закон України «Про лізинг» № 723/97-ВР, прийнятий Верховною Радою України у грудні 1997 року. Оподаткування лізингових операцій здійснюється відповідно до Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» і «Про податок на додану вартість».

У січні 2003 року Верховна Рада України прийняла Цивільний кодекс України (№ 435-IV від 16.01.03) та Господарський кодекс України (№ 436-IV від 16.01.03), в яких визначено поняття лізингу як господарської діяльності, а також істотні умови, права та зобов'язання сторін, які слід передбачити в договорі лізингу.

У кінці 2003 р. Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про лізинг"» № 1381-IV від 11.12.03, в якому визначені загальні правові і економічні засади фінансового лізингу.

Умови договору лізингу деталізуються в конкретних лізингових угодах залежно від виду лізингового договору та відповідних домовленостей його суб'єктів.

У договорі також фіксуються права та обов'язки сторін відповідно до чинного законодавства, але з урахуванням їхніх інтересів, виду і форми здійснення лізингової угоди.

Права та обов'язки сторін закріплено в договорі лізингу залежно від виду та форми здійснення лізингової операції.

Найуживанішим міжнародним документом, який регулює проведення лізингових операцій і на підставі якого створюються національні нормативні акти, є Оттавська конвенція з міжнародного фінансового лізингу. Оттавська конвенція регулює угоди, яким притаманні особливості фінансового лізингу. Конвенція залишає за лізингоодержувачем право вибору після завершення строку договору лізингу: викупити об'єкт лізингу чи користуватися ним далі на умовах лізингу.

Українське законодавство містить основні положення Оттавської конвенції і розвиває їх з огляду на національні особливості.

Відповідність українського законодавства нормам міжнародного права дає змогу залучити до лізингової діяльності широкі кола інвесторів, що сприятиме структурній перебудові економіки, швидкому розвитку інвестиційного процесу та інноваційного механізму технологічного оновлення виробництва, збільшення частки конкурентоспроможної на світовому ринку вітчизняної продукції.

10.5. Економічні засади лізингових угод

Ефективність лізингової діяльності суттєво залежать від економічного механізму взаємовигідних відносин між лізингодавцем та лізингоодержувачем (орендарем).

Мета лізингодавця — отримати прибуток за рахунок надходження лізингових платежів за передане у лізинг майно.

Мета орендаря — отримати в користування сучасне майно за якомога вигідніших умов його оплати.

За користування майном, одержаним у лізинг, орендар сплачує лізингові платежі. Лізингові платежі забезпечують відшкодування: вартості об'єкта лізингу, зносу, додаткових витрат лізингодавця, пов'язаних із договором лізингу, та одержання останнім певного прибутку.

Лізингові платежі згідно з чинним законодавством передбачають:

• суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу;

• платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

• інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

За домовленістю сторін у договорі лізингу зазначаються:

• розміри платежів;

• спосіб проведення платежів;

• форма і терміни внесення лізингових платежів;

• умови перегляду лізингових платежів;

• внесення лізингових платежів (можуть бути нерівномірними) тощо.

Гнучкість лізингових угод дозволяє лізингоодержувачу співвіднести графік лізингових платежів з надходженням його доходів, що є суттєвою перевагою лізингу над банківськими кредитами.

Лізингові платежі класифікують за такими ознаками, як показано на рис. 10.7.

Рис. 10.7. Класифікація лізингових платежів

Загальна сума лізингових платежів складається з суми витрат, визначених чинним законодавством та лізинговою угодою, її величину у формалізованому вигляді можна подати рівнянням:

,

Де Л_П - загальна сума лізингових платежів за весь строк дії договору лізингу; А — сума амортизаційних відрахувань, що нараховуються на об'єкт лізингу як відшкодування його вартості впродовж дії лізингової угоди; П_КР — сума, що сплачується лізингодавцю як відсоток за залучений ним кредит для придбання об'єкта лізингу; В_Л — винагорода лізингодавця за отримане у лізинг майно (лізингова маржа); С_П — відшкодування лізингодавцю страхових платежів за об'єкт лізингу; І_В — інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу; Т_Л — тривалість лізингової угоди (i= 1,2 ... Т_Л).

Сума амортизаційних відрахувань визначається за формулою (відповідно до чинного законодавства):

,

де Б_в — балансова вартість об'єкта лізингу (первинна вартість), тис. грн.; Н_а — річна норма амортизаційних відрахувань, у відсотках; Т_л — строк дії договору лізингу, роки.

Норми амортизаційних відрахувань встановлені статтею 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Прискорена амортизація об'єкта лізингу може бути здійснена суб'єктами лізингової угоди відповідно до чинного законодавства України. Рішення щодо прискореної амортизації сторони договору приймають самостійно, керуючись положеннями вказаного закону.

Плату за використані кредитні ресурси для придбання об'єкта лізингу розраховують за формулою

,

де П_кр — плата за використані, кредитні ресурси; К_р— розмір залучених лізингодавцем кредитних ресурсів; П_с — відсоткова ставка за кредит, у відсотках.

У кожному розрахунковому році плата за використані кредитні ресурси співвідноситься з середньорічною залишковою вартістю об'єкта лізингу та розраховується за формулою

,

де Б_ВП, Б_ВК — вартість об'єкта лізингу відповідно на початок і кінець року; К_РТ — використані кредитні ресурси, плата за які здійснюється у розрахунковому році.

Винагорода лізингодавця за отримане у лізинг майно може встановлюватися за домовленістю сторін у відсотках від балансової вартості об'єкта лізингу або від середньорічної залишкової вартості і розраховується за формулами:

де В_Л — винагорода лізингодавця за отримане у лізинг майно (лізингова маржа); Б_В — балансова вартість об'єкта лізингу; С_ЛМ — ставка лізингової маржі, коефіцієнт.

Величина ставки лізингової маржі залежить від строку дії договору лізингу; форми і умов платежу; величини наявного банківського відсотка; типу і стану об'єкта лізингу; системи оподаткування; амортизаційної політики; платоспроможності клієнта; стану кон'юнктури і тенденцій ринку, тощо.

У лізинговій угоді можуть бути зазначені умови індексації вартості об'єкта лізингу, з метою недопущення його знецінення через інфляцію.

Інші витрати лізингодавця складаються з суми витрати на навчання персоналу, експлуатаційні витрати, витрати на пошук лізингоодержувача, рекламу, послуги посередників, інжинірингові послуги тощо, передбачені договором лізингу. Розрахунок плати на відшкодування інших витрат здійснюється за формулою

,

де І_В — інші витрати лізингодавця; І_ВК — витрати лізингодавця на кожну передбачену за договором послугу; К — вид додаткових послуг (робіт), виконаних лізингодавцем згідно з договором лізингу (К— 1,2,... n).

На практиці лізингову плату визначають як суму двох складових:

,

де В_оі — амортизація лізингового майна, або сума відшкодування вартості об'єкта лізингу в i-му році; П_лі — сума виплат за лізинговою ставкою в і-му році, яка відшкодовує витрати лізингодавця та йде в його дохід; Т_Л — тривалість договору лізингу (i = 1, 2, ... Т_Л) рік.

Загальна сума лізингових платежів зазначається у договорі лізингу та використовується для економічного обґрунтування доцільності лізингової операції. Методика оцінювання полягає у порівнянні вартості майна за умов його купівлі за допомогою банківського фінансового кредиту з його вартістю за умов придбання за договором лізингу.

Оцінка витрат на купівлю обладнання за рахунок банківського кредиту та витрат на його лізинг, відповідно до сучасної концепції зміни вартості грошових активів у часі, здійснюється шляхом зведення грошових витрат за вказаними варіантами до теперішнього моменту. Схема зведення потоків грошових витрат для обох варіантів у формалізованому виразі має вигляд:

де — теперішня вартість грошових платежів для лізингу; — теперішня вартість грошових платежів при купівлі за допомогою фінансового кредиту; П_лі — сума виплат за лізинговою ставкою в і-му році; В_оі — сума відшкодування вартості об'єкта лізингу у і-му році; Л_Пі — загальна сума лізингових платежів у і-му році; 3_В — залишкова вартість об'єкта лізингу на час викупу; Б_Оі —-- сума погашення основної величини боргу за кредитом у і-му році; П_КРі — виплата відсотків за кредит у і-му році; Р — дисконтна ставка, коефіцієнт; Т_Л — тривалість договору лізингу (в роках); т — строк кредитної угоди (в роках).

Під час оцінювання грошових потоків у часі береться до уваги рівень дисконтної ставки; У ході проведення розрахунків платежів за альтернативними варіантами лізингу і купівлі за кредити банку, на них може впливати чинна система оподаткування прибутку, що враховується під час здійснення розрахунків. Лізингові платежі включають у валові витрати підприємства, таким чином на їх величину зменшується прибуток, що є об'єктом оподаткування податком на прибуток. Суму погашення боргу за кредитом вираховують із прибутку після його оподаткування, тобто об'єкт оподаткування (прибуток) не зменшується на величину виплачуваних часток кредиту. Разом із тим виплату відсотків за кредит і суму амортизаційних відрахувань на придбане обладнання включають у валові витрати, завдяки чому зменшується об'єкт оподаткування податком на прибуток. Тому не можна безпосередньо зіставляти платежі з чистого прибутку та платежі за рахунок витрат чи прибутку до оподаткування. У цих випадках платежі за рахунок витрат чи прибутку до оподаткування коригують на так звану податкову знижку.

Навіть за рівності зазначених вище показників або за перевищення теперішньої вартості лізингових витрат лізингова операція може бути ефективною за відсутності умов отримання банківського кредиту і жорстких зобов'язань щодо його погашення.

Основні терміни

Звичайний лізинг (лізинг рентера) — це різновид лізингу, який провадиться з ініціативи лізингоодержувача, який звертається з пропозицією до лізингової компанії (банку, іншої інвестиційної організації) придбати у її власність певне майно з метою подальшої передачі цього майна йому в оренду.

Лізинг — це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Лізинг лізингодавця (renting) — це лізингова угода, за умовами якої об'єкт лізингу не втрачає своєї цінності після закінчення строку оренди, повторно здається в оренду тому чи іншому орендатору або повертається для використання колишньому власнику.

Лізинг товаровиробника (hiring) — особлива форма купівлі майна на виплату, яка займає проміжне становище між звичайним лізингом і рентингом. Рішення про надання майна в оренду приймає його виробник, який укладає угоду з посередником (лізингодавцем).

Лізингова маржа — винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно.

ЛІзингодавець — суб'єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська або небанківська фінансова установа, який передає в користування об'єкти лізингу за договором лізингу.

Лізингоодержувач — суб'єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування об'єкти лізингу за договором лізингу.

Об'єкти лізингу — нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його у лізинг.

Оперативний лізинг — це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший строку, за який амортизується 90 % вартості об'єкта лізингу, визначеної на момент укладення договору.

Постачальник — продавець лізингового майна — суб'єкт підприємницької діяльності, що виготовляє майно (машини, устаткування то­що) та/або продає власне майно, яке є об'єктом лізингу.

Фінансовий лізинг — вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікації і умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

20