4.2. Вимоги до заяви

При порушенні справи про банкрутство особливу увагу слід приділяти заяві про порушення справи про банкрутство.

Заява про порушення справи про банкрутство подається борж­ником або кредитором у письмовій формі, підписується керівни­ком боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), грома­дянином — суб'єктом підприємницької діяльності (його представ­ником) і повинна містити:

• найменування господарського суду, до якого подається заява;

• найменування (прізвище, ім'я та по батькові) боржника, йо­го поштову адресу;

• найменування кредитора, його поштову адресу, якщо креди­тором є юридична особа, якщо кредитор — фізична особа. У заяві зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, а також місце його проживання;

• номер (код), що ідентифікує кредитора як платника податків і зборів (обов'язкових платежів);

• виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, із зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а та­кож строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату Його прийняття банківською установою боржника до виконан­ня;

— перелік документів, що додаються до заяви.

Крім загальних вимог, Закон встановлює особливі до заяв боржника і кредитора.

Заява боржника повинна також в обов'язковому порядку місти­ти такі відомості:

• суму вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у розмірі, що не оскаржується боржником;

• розмір заборгованості по податках і зборах (обов'язкових платежах);

• розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, що запо­діяна життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної до­помоги працівникам боржника, виплати авторської винагороди;

• відомості про наявність у боржника майна, у тому числі гро­шових сум і дебіторської заборгованості;

• найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника.

До заяви боржника додаються:

• рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду з заявою, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 7 Закону;

• бухгалтерський баланс на останню звітну дату, підписаний керівником і бухгалтером підприємства-боржника;

• перелік і повний опис заставленого майна із зазначенням йо­го місцезнаходження та вартості на момент виникнення права за­стави;

• протокол загальних зборів працівників боржника, на якому обрано представника працівників боржника для участі в арбітраж­ному процесі під час провадження у справі про банкрутство, а в разі неможливості скликання таких зборів — рішення конференції (зборів) представників працівників боржника;

— інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

Заява кредитора у свою чергу повинна також містити такі відо­мості:

• розмір вимог кредитора до боржника з зазначенням розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті;

• виклад обставин, що підтверджують наявність зобов'язання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, а також строк його виконання;

• докази того, що сума підтверджених вимог перевищує суму в триста мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не пе­редбачено Законом;

• докази обґрунтування вимог кредитора;

— інші обставини, на яких ґрунтується заява кредитора. До заяви кредитора додаються відповідні документи:

• рішення суду, господарського суду, які розглядали вимог кредитора до боржника;

• копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з ра­хунків боржника, з підтвердженням банківською установою борж­ника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконав­чий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів;

• докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, як­що єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забез­печена активами боржника.

Для порушення справи про банкрутство із метою проведення керівником боржника санації (ст. 53 Закону) до заяви необхідно додати додатково ще такі документи:

• рішення органу, до повноважень якого згідно з законодавст­вом або установчими документами боржника віднесено право приймати рішення щодо звернення до господарського суду із за­явою про порушення справи про банкрутство боржника;

• план санації та письмову згоду кредиторів, загальна сума ви­мог яких перевищує п'ятдесят відсотків кредиторської заборгова­ності боржника згідно з даними його бухгалтерського обліку, на впровадження зазначеного плану та на призначення керуючим са­нацією керівника боржника.

При ініціюванні справи про банкрутство боржника, який ліквідується власником (ст. 51 Закону), заява підписується ліквіда­тором або власником майна (уповноваженою ним особою). До та­кої заяви додається рішення власника про ліквідацію; докази, що майна не вистачає на задоволення вимог кредиторів (баланс, акт інвентаризації майна та інше); перелік кредиторів з вказівкою су­ми заборгованості; доказів заборгованості (платіжні документи, претензії, акти звірок, позовні заяви, рішення суду, виконавчі до­кументи та інше).

За банкрутства відсутнього боржника (ст. 52 Закону) до заяви додаються документи, що підтверджують наявність обставин, що надають можливість віднести боржника до відсутнього, а саме: до­кументи органу зв'язку про неможливість вручити боржнику коре­спонденцію; довідку податкової інспекції про ненадання звітної документації податковим органам, докази фактичного припинен­ня боржником своєї діяльності (акти перевірок; довідка органу зв'язку; довідка власника будівлі, яка підтверджує відсутність підприємства за юридичною адресою; довідка податкової служби про ненадання звітності; довідка обслуговуючого банку про три­валість відсутності руху на рахунках боржника); докази неможли­вості встановити місцезнаходження громадянина — підприємця та керівника боржника — юридичної особи (акти перевірок; довідки адресного бюро; довідки органів зв'язку про неможливість вручи­ти поштову кореспонденцію та інше). До заяви також додаються докази наявності заборгованості або витребування (коли строк по­гашення зобов'язань не настав): розрахункові документи, звіти, акти звірок, договори, акти виконання робіт, рішення про застосу­вання фінансових санкцій, виконавчі документи та інше.

У заяві про порушення справи про банкрутство ініціюючий кре­дитор повинен вказати, за якою статтею закону суд повинен пору­шити і яке вести провадження у справі про банкрутство. Це ст. 7, 11 закону — загальна процедура; ст. 7, 47, 48 — спеціальна процедура банкрутства громадян-підприємців; ст. 7, 53 — спеціальна процеду­ра — провадження у справі про банкрутство із метою проведення санації; ст. 7, 51 Закону — спрощена процедура — банкрутство боржника, що ліквідується власником; ст. 7, 52 Закону — спроще­на процедура — банкрутство відсутнього боржника. Тому що кож­на з перерахованих процедур потребує наявності відповідних доку­ментів у додатку до заяви про порушення справи про банкрутство.

Закон встановлює випадки, коли суд відмовляє у прийнятті за­яви про порушення справи про банкрутство:

• боржник не включений до єдиного державного реєстру під­приємців та організацій України або до Реєстру суб'єктів під­приємницької діяльності;

• подано заяву про порушення справи про банкрутство лікві­дованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетво­рення) юридичної особи;

• стосовно боржника юридичної чи фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності вже порушено справу про банкрутство;

• якщо вимоги кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство, у сумі становлять менше трьохсот міні­мальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено За­коном;

• вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.

Якщо заява про порушення справи про банкрутство не оформ­лена відповідно до вимог Закону та ГПК України, суд повертає та­ку заяву у випадках:

• заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

• у заяві не вказано повне найменування сторін, їх поштову ад­ресу та інші відомості, перелічені у ст. 7 Закону;

• не подано доказів щодо сплати державного мита у встановле­них порядку та розмірі;

• заявник не дотримав строку, зазначеного у абзаці третьому статті 1 Закону;

• з інших підстав, передбачених ст. 63 Господарського процесу­ального кодексу України, з урахуванням вимог Закону

При цьому обов'язок судді при розгляді заяви про порушення справи про банкрутство полягає не у з'ясуванні обставин, на які посилається ініціюючий кредитор, а у перевірці відповідності заяви вимогам Закону та ГПК України [Постанова Вищого господарсь­кого суду України від 9 квітня 2003 р. у справі № 02-2-23/81828].

Якщо заява про порушення справи про банкрутство подана із дотриманням вимог Закону та ГПК України, господарський суд не пізніше п'яти днів з дня її надходження приймає її та виносить ух­валу про порушення справи про банкрутство.

При цьому суддя ухвалює, виходячи зі змісту заяви про пору­шення справи про банкрутство, за яким порядком слід вести про­вадження у справі: загальним, спеціальним або спрощеним. Вихо­дячи з цього, змінюється зміст ухвали про порушення справи про банкрутство.

За загальної процедури (ст. 11 Закону) в ухвалі про порушення справи про банкрутство вказується: про прийняття заяви до розгляду; про введення процедури розпорядження майном боржника; про призначення розпорядника майна; дата проведення підготов­чого засідання суду; про введення мораторію на задоволення ви­мог кредиторів.

За спеціальної процедури — банкрутства громадянина-підприємця (ст. 47, 48 Закону) в ухвалі про порушення справи про банкрутство вказується: про прийняття заяви до розгляду; про вве­дення мораторію на задоволення вимог кредиторів; дата проведен­ня засідання суду; про накладення арешту на майно.

За спеціальної процедури — провадження у справі про банкрут­ство із метою проведення санації (ст. 53 Закону) відсутнє підготов­че засідання, що і накладає, свій відбиток на зміст ухвали про пору­шення справи про банкрутство. У такій ухвалі вказується: про прийняття заяви до розгляду; про введення мораторію; про вве­дення процедури розпорядження майном та призначення розпо­рядника майна; про введення процедури санації та призначення керуючого санацією; про зобов'язання керуючого санацією зроби­ти оголошення в офіційних друкованих органах про порушення справи про банкрутство та відкриття процедури санації боржника; про дату подання керуючим санацією та розпорядником майна у господарський суд реєстру вимог кредиторів разом із заперечення­ми кредиторів на проведення санації керівником боржника; дату попереднього засідання суду; дату перших загальних зборів креди­торів; дату засідання суду.

За спрощеної процедури — банкрутства боржника, який ліквідується власником (ст. 51 Закону), і банкрутства відсутнього боржника (ст. 52 Закону) в ухвалі про порушення справи про бан­крутство вказується про прийняття заяви до розгляду та дату засідання суду.

Ухвала суду про порушення справи про банкрутство в обов'яз­ковому порядку направляється не тільки учасникам справи про банкрутство, а й державному органу з питань банкрутства, який веде єдину базу даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство.