Економічна безпека діяльності підприємства

Економічна безпека являє собою універсальну категорію, що відображає захищеність суб'єктів соціально-економічних відносин у всіх рівнях керування, починаючи з держави й кінчаючи кожним його громадянином.

Економічна безпека підприємства - це захищеність його діяльності від негативних впливів зовнішнього середовища, а також здатність швидко відсторонити погрози або пристосуватися до існуючих умов, які не позначаються негативно на його діяльності. Утримування поняття економічна безпека включає систему мір, які забезпечують конкурентоустойчивость і економічну стабільність діяльності, а також систему мер, які сприяють підвищенню рівня добробуту персоналу.

Найбільший вплив на формування економіки робить держава. Використовуючи прямі й непрямі важелі втручання, воно регулює економічний і соціальний розвиток країни. Інтереси підприємства й держави не завжди збігаються. Їхнім загальним мірилом виступає економічна безпека. Проблема укладається в тім, щоб, створюючи базу для економічної безпеки держави, не завдати шкоди інтересам підприємств.

У сучасному економічному житті України ми спостерігаємо як позитивні, так і негативні прояви державного регулювання. До позитивного можна віднести:

- стимулювання використання різних форм власності;

- прагнення наповнити ринок товарами;

- лібералізацію експорту;

- прагнення наблизити український ринок до цивілізованого ринку;

- податкова реформа.

З урахуванням можливого втручання держави в економіку підприємства, для підвищення його економічної безпеки, на підприємстві повинна вестися постійна робота в таких напрямках:

- вивчення особливостей застосування законів, які регулюють правовий відносини між державою й морським портом:

- здійснення діяльності по забезпеченню фінансовими ресурсами виробництва, що враховує весь спектр потенційних кредиторів і інвесторів;

- сприяння розвитку ринків транспортних і перевалочних робіт і послуг;

- участь у розвитку інфраструктури підприємництва (банківської системи, аудиторської служби, інформаційної системи);

- розвиток менеджменту, адаптація його до ринкових умов функціонування;

- оптимізація корпоративних параметрів і здійснення надійного контролю цільового використання фінансових і інших видів ресурсів.

У комплексі мер, які забезпечують економічну безпеку, на першому місці повинні бути «плаваючі ставки» оподаткування прибутку, які повинні розроблятися підприємством з урахуванням особливостей їхньої роботи. Спектр проблем, з якими зв'язана економічна безпека підприємства, вимагає системного їхнього розподілу в наступних напрямках: технологічна, ресурсна, фінансова й соціальна безпека.

Природно, для кожного напрямку діяльності підприємств є свої параметричні оцінки. Який-небудь імпульс із зовнішнього середовища може змінити стан безпеки в одному напрямку й жодним чином не торкнутися інші. Наприклад, зміна цін на енергоносії може дезорганізувати й навіть поставити на грань руйнування ресурсну безпеку підприємства й у той же час практично не привести до негативних наслідків у технічному розвитку підприємства. Це, звичайно, не означає, що зміна цін на енергоносії зовсім не відіб'ється на технічній безпеці підприємства: адже воно може викликати прогресивні зрушення в даній системі, і практика західних країн свідчить про це. Так, енергетична криза змусила підприємців цих країн розробити й впровадити ресурсосберегающие технології.

Інакше кажучи, кожна зі складових економічної безпеки підприємства - це комплекс завдань і показників. Поліпшення показників роботи підприємства можна одержати, працюючи в усіх напрямках одночасно.

Схема взаємодії елементів економічної безпеки підприємства представлена на схемі.

Програма створення економічної безпеки підприємства повинна враховувати особливості розвитку країни в конкретному проміжку часу. Для українських підприємств самими значними проблемами сучасного етапу реформ є:

• недолік коштів на технічне переоснащення здійснення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НИОКР);

• не ритмічність роботи;

• більша дебіторська й кредиторська заборгованості.

Конкретними кроками на шляху зміцнення економічної безпеки українських підприємств могли б стати:

у рамках технологічної безпеки:

– переоснащення низько рентабельних і збиткових підрозділів підприємства сучасними технічними коштами;

– зміна системи оплати праці, у тому числі, наукових і творчих працівників; створення нових організаційно-виробничих структур;

– участь у виставках і семінарах;

у рамках ресурсної безпеки:

– удосконалювання системи розрахунків;

– підвищення продуктивності роботи;

- збільшення капіталовкладень у ресурсозбереження;

- стимулювання «ресурсного» напрямку НИОКР;

у рамках фінансової безпеки:

- застосування принципу цільового використання фінансових ресурсів і дотримання критичних строків короткострокового й довгострокового кредитування;

- створення інформаційного центра для постійного одержання інформації про стан розрахунків підприємства, перекрити канали витоку інформації;

- створення в структурі інформаційного центра спеціальної групи фінансових працівників для перевірки податкових і інших зобов'язань підприємства для виявлення можливої переплати.

Ця група фінансистів могла б надавати відомості про мало використовувані основні виробничі фонди з метою їхньої можливої реалізації; систематичний аналіз маржинального доходу й видатків по основній виробничій і не виробничій діяльності; використання нових форм партнерських зв'язків.

у рамках соціальної безпеки:

- наближення рівня оплати праці до показників розвинених країн;

- залучення робітників до керування виробництвом;

- створення організаційної структури керування, орієнтованої на роботу в умовах ринку;

- підвищення кваліфікації працівників;

- підвищення матеріальної відповідальності працівників за результати їхньої роботи.

Додаток №15