3. Опис організації як об'єкта керування (кількісні і якісні параметри).

Будь-яка організація як об'єкт керування поза залежністю від її конкретного призначення може бути описана за допомогою ряду параметрів, число й склад яких залежить від цілей цього опису й цілей керування. Саме загальне подання про організацію як про об'єкт керування можна одержати, маючи інформацію про її цільове призначення, юридичний статус, наявних ресурсах і ряді приватних параметрів.

Основні параметри опису організацій.

1. Призначення організації. Ця характеристика необхідна для визначення місця й ролі організації в загальному економічному просторі. Її значення оцінюється за такими показниками як: види продукції й послуги, способи задоволення суспільних потреб, види і якість зробленої інформації й т.п. Однак у сучасних економічних умовах більшість підприємств провадить велику кількість видів товарів і послуг у різних областях, тобто є диверсифицированными.

2. Юридична адреса, місцезнаходження. Це найважливіший параметр, що відображає специфіку розміщення даної організації і її підрозділів з погляду територіальних зв'язків.

3. Вид власності. У даному показнику відображається відповідно до законодавства держави взаємини, як господарюючих суб'єктів, так і юридичних.

4. Галузева приналежність. Це пріоритетна діяльність серед інших видів діяльності підприємства.

5. Історична довідка (історія діяльності), у якій описуються основні етапи функціонування й розвитку організації.

6. Структура організації. Тут повинні описуватися склад її основних систем (технічних, технологічних, фінансових, соціальних і т.д.).

7. Структура керування. У ній фіксуються дані керуючих і керованої підсистем.

8. Показники керуючого впливу (керівництво), тобто способи поділу влади, підготовки й реалізації управлінського рішення.

9. Утримування й сутність організаційної культури, тобто групи цінностей поділюваних членами організації і являющиеся регуляторів їхнього поводження.

Місія організації, розуміється як призначення організації або як сформульована загальна мета. Імідж організації це те, як організація виглядає в очах споживачів. Всі характеристики організаційної культури місій і організацій взаємозалежні.

10. Фактори зовнішнього середовища, тобто виділяються ключові фактори прямого й непрямого впливу на діяльність організації.

11. Параметри ресурсів, де під ресурсами розуміється сукупність із того, із чим зв'язаний менеджер, тобто з тим, чим він розташовує.

Стосовно до організаційних систем всі групи перерахованих параметрів і показників знаходять своє відбиття в такому документі як бізнес-план.

3. 10. Сутність системного підходу до вивчення організацій.

Застосування теорії систем у керуванні наприкінці 30-х років з'явилося найважливішим внеском школи науки керування. Системний підхід - це не є набір якихось руководств або принципів для керуючих - це спосіб мислення стосовно організації й керування.

Система - це деяка цілісність, що складається із взаємозалежних частин, кожна з яких вносить свій внесок у характеристики цілого.

Системний підхід є не набором яких-небудь правил до керівництва, а це скоріше спосіб аналізу організаційних систем керування.

Системний підхід ґрунтується на наступних принципах:

1. Єдності, тобто спільного, комплексного розгляду системи як цілого і як особливого складання його частин.

2. Розвитку. Це принцип необхідності зміни системи стосовно зовнішнього й внутрішнього середовища. Т.е. система - це що постійно адаптується цілісний механізм.

3. Єдності загальної мети, де передбачається вибір глобальної мети для всіх підсистем організації. Оптимум підсистем не є оптимумом для всієї системи.

4. Функціональність, тобто спільний розгляд структури системи й функцій. Пріоритет завжди віддається функції над структурою, де функція - ціль, призначення, а структура - склад, елементи. При аналізі організаційних систем необхідно виділяти перетинання функціональних і структурних взаємозв'язків.

5. Децентралізація. Сполучення централізації й децентралізації в структурі й функціях організаційної системи може ефективно діяти (адаптуватися до зовнішніх і внутрішніх умов) тільки при оптимальному співвідношенні розподілу рішень в управлінських впливах.

6. Принцип ієрархії. Аналіз і облік супідрядності й співвідношення складових частин системи, їхнє ранжирування.

7. Принцип невизначеності, множинності. Детермінований характер зв'язків припускає твердий взаємозв'язок між причинами й слідствами. При імовірнісному підході немає явного зв'язку між причиною й слідством, де: одна причина може привести до різних слідств і навпаки - різні причини (фактори) можуть приводити до однакових слідств.

8. Принцип організованості, упорядкованості, тобто виявлення процесів послідовності й ступені виконання управлінських рішень.

Можна виділити ряд наукових аспектів, які становлять сутність системного підходу:

1. Системно-елементний, що відповідає на питання із чого, яких елементів утворена система;

2. Системно-структурний, що розкриває внутрішню організацію системи, спосіб взаємодії утворюючих її елементів;

3. Системно-функціональний, що показує якої функції виконує система й утворюючі її компоненти;

4. Системно-комунікаційний, що розкриває взаємозв'язок даної системи як по горизонталі, так і по вертикалі;

5. Системно-інтегративний, що показує механізм. Фактори збереження, удосконалювання й розвитку системи;

6. Системно-історичний, що відповідає на питання як, яким образом виникла система, які етапи у своєму розвитку вона проходила, які її історичні перспективи.