Тема 12. Мале підприємництво.

Підприємницька діяльність – самостійна діяльність, що здійснюється на власний ризик, спрямована на систематичне одержання прибутку від користування майном, продажу товарів, виконання робіт та ін., суб'єкти якої зареєстровані в цій якості у встановленому законом порядку.

Великі підприємства – визначають економічну й технічну міць країни. З метою сомосохранения тяжіють до інтеграції в міжнародному масштабі. У результаті чого втрачають національну прив'язку й можуть діяти на шкоду національним економічним інтересам.

Середній бізнес – залежить від внутрішньої економічної кон'юнктури, що визначається впливом з боку імпортних товарів. Його завдання - утримати свою частку національного ринку.

Малий бізнес – швидка адаптація до твердих зовнішніх умов відбувається на рівні малих підприємств, які використовують свої об'єктивні переваги в гнучкості, мобільності й швидкості пристосування до запитів ринку.

ДО 1998 року було близько 127 000 підприємств. Державні підприємства становлять зараз 16% від загальної чисельності юридичних осіб, у тому числі 13 000 унітарних підприємств. І всього 5 000 пакетів акцій, закріплених у власність державою.

По галузях приватизовано:

У кольоровій металургії - 92%

У нафтохімічній промисловості - 95%

У чорній металургії - 99%

У легкій промисловості - 100%

У сільському господарстві - 60-70%

Після приватизації пройшов процес розукрупнення підприємств, і на базі колишніх державних підприємств створені малі й середні. Але більшість підприємств, створених у процесі приватизації, зберегли застарілу техніку й технологію, а також архаїчні структури й методи керування. Слабкий інноваційний потенціал, тобто незатребуваність досягнень ТНП при розробці й виробництві продукції.

Іншими проблемами приватизованих підприємств є недоліки мотивації персоналу, авторитарні способи прийняття рішень, неефективність використання ресурсів, більші матеріальні витрати, слабка контрактна й технологічна дисципліна, фінансові труднощі, пов'язані з неефективною податковою політикою, боргами.

Загальносистемні проблеми в керуванні малими підприємствами.

1. Орієнтація на короткострокові результати, відсутність стратегічного підходу.

2. Зниження рівня компетентності керування. Реактивне керування.

3. Недолік информированности про стан ринку.

4. Посилення протиріч між керівником і працівниками.

ВЛАСНИК

МЕНЕДЖЕР ПРАЦІВНИК

Зв'язку елементів класичного управлінського трикутника повинні бути такими, щоб забезпечувати рівновага системи, необхідне для її розвитку. У сучасних умовах у Росії цей трикутник несформований або не має стабільність, тому що рада директорів не відбиває інтереси зовнішніх акціонерів, профспілки слабкі, колективні договори не укладаються. Представництво колективів у системі ухвалення рішення відсутній, правління відбиває інтереси директора.

У підсумку, керування підприємством представляє рівнодення чинностей директори й стратегічного інвестора, що приводить до конфлікту, частіше на користь инсайдеров.

Фактори зовнішнього середовища несприятливі для малих підприємств.

1. Взаєморозрахунки з підприємствами.

2. Домінанта ціноутворення (вплив фактору ціноутворення).

3. Вільний вибір контрагентів (суміжників, покупців і так далі).

4. Фактор інтеграції між підприємствами мало розвинений (у зв'язку з низьким рівнем виконання контрактів).

5. Система оподатковування (70% збанкрутілих малих підприємств - боржники бюджету - доведені до банкрутства штрафами за несплату податків).