2. Закон розвитку.

Кожна організаційна система прагне досягти свого максимального сумарного потенціалу при проходженні всіх етапів життєвого циклу організації. Основні етапи:

• Виникнення

• Розвиток

• Стабілізація

• Удосконалювання - Занепад

Для закону розвитку більше важливим є розуміння процесу розвитку.

Проблемами розвитку займається філософська наука - діалектика. Основні закони діалектики: закон єдності й боротьби протилежностей, закон переходу кількісних змін у якісні, закон заперечення заперечення.

Розвиток буває прогресивним і регресивним.

Прогресивний розвиток - перехід від нижчого до вищого, від простого до складного, від менш зробленого до більше зробленого.

Прогрес і регрес як зміни в організаціях носить цілісний характер, вони взаємозалежні й взаємообумовлені. Т.е. без прогресу немає регресу.

Організаційні зміни, розвиток в організації не имматентны, тобто не властиві організації.

5. Закон єдності аналізу й синтезу.

Під аналізом розуміється розбивка цілого на такі складові частини, щоб при їхньому зворотному об'єднанні утворювалися нові форми цілісності. Також під аналізом розуміється розбивка цілого на частини, подання складного у вигляді простих складових, а також компонентів для одержання сукупного ефекту. Під синтезом розуміють таке з'єднання, коли із простих складових виходить таке : об'єднання, що може не рівнятися складової ( ефект энерджентности).

Формулювання законів:

Кожна організаційна система прагне настроїтися на найбільш ощадливий режим функціонування за рахунок постійної зміни своєї структури або послідовності виконуваних функцій. У процесі реалізації даного закону відбуваються зміни:

1) за рахунок постійні вдосконалювання структур керування й організацій;

2) за рахунок зміни впливу умов, факторів зовнішнього середовища

Основи для одержання реального стану організаційної системи, а також визначення факторів зовнішнього середовища в менеджменті використовуються методи дослідження систем керування, тобто побудова економіко-математичних моделей поводження організацій.

В удосконалюванні систем керування аналіз звичайно передує синтезу. Однак, при проектуванні організацій зустрічаються випадки коли синтез передує аналізу. Наприклад при моделюванні варіантів побудови холдингів, фінансово-промислових груп. У цьому випадку спочатку поєднують кілька компаній або підрозділів і оцінюють результати спільної роботи. Якщо ці результати не задовільні, то відбувається нове об'єднання з наступною кінцевою оцінкою. У такий спосіб аналіз у теорії організації включає дві основні процедури:

1) розбивка цілого на частині;

2) поліпшення функціонування кожного із цих частин. Синтез також включає дві процедури:

2.1) узгодження характеристик виділених частин і об'єднання їх в одне ціле

2.2) аналіз як процедура поліпшення характеристик виділених частин організації й узгодження цих характеристик більшою мірою ставиться до теорії менеджменту, а поділ і об'єднання - безпосередньо до теорії організації.

При аналізі - синтезі необхідно враховувати ступінь залежності частин друг від друга. При цьому можливо три варіанти:

1) виділена частина слабко залежить друг від друга, але зберігає свої головні властивості

2) виділені частини залежать друг від друга й при поділі втрачають основні властивості, які необхідно надалі враховувати

3) виділені частини сильно залежать друг від друга й при їхньому поділі втрачають основні властивості, тобто стають нездатними виконувати свої основні функції.

Таким чином, при об'єднанні цілого зі складових необхідно враховувати ступінь майбутньої залежності частин друг від друга.

Як і у випадку поділу враховуються три можливості при об'єднанні:

1) поєднувані частини слабко залежать друг від друга й вони не поліпшують функціонування поєднуваних частин у рамках цілого

2) поєднувана участь залежить друг від друга й при об'єднанні можуть трохи підсилити або послабити функціонування поєднуваних частин у рамках цілого (синергитический ефект)

3) поєднувані частини залежать друг від друга й при об'єднанні можуть істотно впливати один на одного (синергитический ефект)