2. 24. Закони організаційних структур

24. Закони організаційних структур.

1. Закон самозбереження

2. Закон розвитку

3. Закон синергії

4. Закон информированности

5. Закон гармонії

6. .Закон аналізу синтезу

Суть всіх цих законів одна та ж це ті реальні закони будь-якої організаційної системи, які визначає життєстійкість організацій, її спрямованість. Це абетка всієї науки менеджменту. Не можна управляти законами, що відбуваються в природному світі, але враховувати їх у своїй практиці необхідно.

1. Закон самозбереження,

Кожна організаційна система прагнути зберегти себе (вижити), використовуючи для цього всю сукупність і комбінацію внутрішніх і зовнішніх ресурсів, тобто максимізувати свій сукупний потенціал.

Коли створюється організація, то в неї існують як внутрішня мета, що дозволяє організації відповідним чином функціонувати усередині самої себе, так і зовнішня мета, що найбільш важлива і яка визначає на скільки даних організацій здатна задовольнити зовнішні потреби середовища. Т.е. для того, щоб організація вижила, вона повинна бути комусь потрібна, повинна бути затребувана зовнішнім середовищем. Це необхідна умова. Достатньою же умовою є здатність так згрупувати свої внутрішні ресурси, щоб організація гідно могла проявляти себе в зовнішньому ринку, тому що вона не відособлена, а перебуває у взаємодії з такими ж організаціями. (На прикладі людини: або людина вдосконалюється зсередини, або пристосовується до зовнішнього середовища шляхом вивчення властивостей цього зовнішнього середовища.). Організація може потерпіти кризу, коли її внутрішня структура була нестійка й сукупність ресурсів не забезпечувала виживаність організації або ж коли зовнішнє середовище було настільки сильне, що організація не змогла відповідним чином адаптуватися. В організаційній системі відбувається розбивка на 2 підсистеми: керована й керуюча. Це розподіл об'єктивно необхідно для виживання організації, і передбачається, що керуюча підсистема візьме на себе функцію самозбереження, тобто дирекція або вищий менеджмент займаються забезпеченням цих умов. ( На прикладі людини: такими є наші знання, досвід, розум).

До компонентів внутрішнього середовища організації ставляться наступні ресурси:

1) Персонал (рівень професійної й кваліфікаційної підготовки, культурний і освітній рівні).

2) Технічна й технологічна підсистема організації (виробництво, устаткування й т.п.) Матеріальна основа існує як у банку так і в туристичній фірмі.

3) Соціальне середовище (умови праці, організація праці). Приємніше працювати в добре оформленому офісі на добре обладнаному робочому місці.

4) Рівень соціально-психологічних відносин у колективі (конфликтность, взаємодопомога, задоволеність роботою). Організація без конфліктів не буває. І якщо воно є те необхідно управляти ними, тому що конфлікти можуть привести не тільки до негативних, але й до позитивних наслідків.

5. Керування фінансовими потоками (показниками фінансової й бухгалтерської звітності), тобто на скільки; раціонально й оптимально будуть розподілені фінансові н потокиi настільки й залежить сукупний потенціал організації)

6) Підсистема матеріального й морального стимулювання, підсистема стимулюючої мотивації (програма довгострокового мотивування: працівників, керування статусним положенням, кар'єрою й т.п., тобто що треба зробити, щоб у даній організації було престижніше працювати, чим в аналогічній).

7) Структура керування організацією (спосіб побудови організаційної структури, підготовка й реалізація управлінського рішення).

Інформаційне забезпечення організації (система інформації, інформаційні потоки). Однієї з основних причин існування менеджменту є недолік ресурсів в організації. Завдання менеджменту укладається в тім, щоб не просто вдосконалювати кожну із цих систем окремо, а знайти спосіб комбінацій цих різних ресурсів для досягнення максимального потенціалу, тобто менеджер за рахунок своєї компетенції, своїх знань зможуть скомбінувати недолік ресурсів і зменшити уразливість організації.

Зовнішні фактори організаційної системи:

1) Рівень конкурентного середовища (ступінь конкуренції, маркетинговвая діяльність

2) Рівень науково-технічного прогресу, інновацій.

3) Політичне середовище організації

4) Економічні мотиви

5) Рівень законодавства (податкового, арбітражного, адміністративного й т.д.)

6) Рівень освітнього й культурного середовища

7) Фактори міжнародної політики й макроекономіки

Закон самозбереження організації є основним і всі інші закони як загальні так і специфічні призначені для його реалізації.