4.4.21. Формування органічних (маркетингових) структур керування

21. Формування органічних (маркетингових) структур керування.

Даний підхід характерний для вивчення й виявлення зв'язків організацій із зовнішнім середовищем і її змінами. У сучасному менеджменті перевага віддається більше гнучким формам побудови відносин людей в організаціях, що означає відмову від зайвої формалізації й бюрократизації процесів, скорочення числа ієрархічних рівнів при одночасному підвищенні горизонтальної інтеграції між персоналом. Цей тип структури одержав назву органічного і його таємною характеристикою є групова й індивідуальна відповідальність кожного працівника за загальний результат. При такому підході відпадає необхідність глибокого поділу праці по видах робіт, а між учасниками процесу керування виникають відносини, які визначаються не структурою, а характером розв'язуваної проблеми. Тому в основі даного підходу лежать наступні принципи:

1. Орієнтація на проблеми й можливості.

2. Зниження до мінімуму ієрархії.

3. Поліцентризм, тобто множинність лідерів діяльності залежно від розв'язуваних проблем.

4. Високий рівень горизонтальної інтеграції між персоналом.

5. Орієнтація на культуру взаємин, на кооперацію, взаємну информированность, самоврядування й самоорганізацію персоналу.

Маркетинговий підхід припускає вивчення динаміки зовнішнього середовища залежно від якої формується відповідна структура керування.

Органічні структури найбільш ефективні для малого бізнесу (венчурні фірми).

Для сучасних управлінських структур необхідне сполучення ієрархічних моделей (контроль, керованість) і органічних (задоволення потреб ринку, економічність структур, підвищення організаційної культури).

Процес існування органічної системи -це процес безперервного самозаперечення, тобто заперечення системою тотожності із собою. Саме тому органічна система виявляється здатної до змін у напрямку цілісності. Вона відтворює себе в кожний наступний момент свого існування відмінної від себе ж самої в минулому, тобто заперечує тотожність із собою або самозаперечується. Це підстава її змін, її розвитку.

4.5.22. Рівень централізації й децентралізації

22. Рівень централізації й децентралізації.

Співвідношення між централізацією й децентралізацією визначає розподіл прав прийняття рішень по вертикалі керування.

Високий рівень централізації припускає зосередження прав у керівника, повністю відповідального за організацію. Централізація рішень у складні (більших) організаціях не дає можливості швидкого пристосування до змін зовнішнього середовища, що міняються потребам клієнтів.

Високий рівень децентралізації забезпечує більше швидку реакцію на зміни зовнішнього середовища, тобто до управлінського рішення залучається більше число

учасників, що підвищує якість управлінського рішення.

Способи об'єднання людей, а також зусиль окремих структурних складових у цілісну систему, являють собою механізми координації й кооперації, що є найважливішими функціями менеджменту;

У цей час кооперація найчастіше досягається в результаті опису завдань і робіт, складання планів, формування груп, підрозділів, призначення координаторів.