4. Види структур керування.

3.6.1. IV.I. Організаційні структури керування.

Існують наступні організаційні структури керування:

• Лінійна;

• Многолинейная (функціональна);

• Лінійно-штабна.

Лінійна організаційна структура керування – це одна з найпростіших організаційних структур керування. Вона характеризується тим, що на чолі кожного структурного підрозділу перебуває керівник-єдиноначальник, наділений всіма повноваженнями й здійснюючим одноособовим керівництвом підлеглими йому працівниками й, що зосереджує у своїх руках всі функції керування.

При лінійному керуванні кожна ланка й кожний підлеглий мають одного керівника, через який по одному одноразовому каналі проходять всі команди керування. У цьому випадку управлінські ланки відповідають за результати всієї діяльності керованих об'єктів. Мова йде про пообъектном виділення керівників, кожний з яких виконує всі види робіт, розробляє й приймає рішення, пов'язані з керуванням даним об'єктом.

Оскільки в лінійній структурі керування рішення передаються по ланцюжку «зверху долілиць», а сам керівник нижньої ланки керування підлеглий керівникові більше високого над ним рівня, формується свого роду ієрархія керівників даної конкретної організації. У цьому випадку діє принцип єдиноначальності, суть якого полягає в тому, що підлеглі виконують розпорядження тільки одного керівника. Вищий орган керування не має права віддавати розпорядження яким-небудь виконавцям, минаючи їхнього безпосереднього начальника. Схематично лінійна структура керування представлена в Додатку №2.

Як видно зі схеми Додатка №2, у лінійній структурі керування кожний підлеглий має начальника, а кожний начальник має трохи підлеглих. Така структура функціонує в невеликих організаціях на нижчому рівні керування (секція, бригада, відділ і т.д.).

У лінійній структурі система керування організацією компонується по виробничій ознаці з урахуванням ступеня концентрації виробництва, технологічних особливостей, асортиментів випускається продукции, що, і т.п.

Лінійна структура керування є логічно більше стрункою й формально певної, але разом з тим і менш гнучкої. Кожний з керівників має всю повноту влади, але відносно невеликими можливостями рішення функціональних проблем, що вимагають вузьких, спеціальних знань.

Лінійна організаційна структура керування має свої переваги й недоліки (См. Додаток №2).

Серйозні недоліки лінійної структури в певній мері можуть бути усунуті многолинейной структурою.

Многолинейная (функціональна) організаційна структура керування організацією. Функціональне керування здійснюється деякою сукупністю підрозділів, спеціалізованих на виконанні конкретних видів робіт, необхідних для прийняття рішень у системі лінійного керування.

Ідея полягає в тому, що виконання окремих функцій по конкретних питаннях покладає на фахівців, тобто кожний орган керування (або виконавець) спеціалізований на виконання окремих видів діяльності.

В організації, як правило, фахівці одного профілю поєднуються в спеціалізовані структурні підрозділи (відділи), наприклад відділ маркетингу, плановий відділ, бухгалтерія й т.п. Таким чином, загальне завдання керування організацією ділиться, починаючи із середнього рівня за функціональним критерієм.

Функціональне керування існує поряд з лінійним, що створює подвійне підпорядкування для виконавців.

Як видно з Додатка №3, замість універсальних менеджерів, які повинні розбиратися й виконувати всі функції керування, з'являється штат фахівців, що мають високу компетенцію у своїй області й відповідальних за певний напрямок. Така функціональна спеціалізація апарата керування значно підвищує результативність діяльності організації.

Як і лінійна, многолинейная структура має свої переваги й недоліки (См. Додаток №3).

Недоліки як лінійної, так і многолинейной структур керування в значній мірі усуваються лінійно-штабною структурою.

Лінійно-штабна організаційна структура керування. При такій структурі керування всю повноту влади бере на себе лінійний керівник, що очолює певний колектив. Йому при розробці конкретних питань і підготовці відповідних рішень, програм, планів допомагає спеціальний апарат, що складається з функціональних підрозділів (керувань, відділів, бюро й т.п.).

У цьому випадку функціональні структури підрозділів перебувають у підпорядкуванні головного лінійного керівника. Свої рішення вони проводять у життя або через головного керівника, або (у межах своїх повноважень) безпосередньо через відповідних керівників служб-виконавців.

Таким чином, лінійно-штабна структура містить у собі спеціальні функціональні підрозділи (штаби) при лінійних керівниках, які допомагають їм виконувати завдання організації (См. Додаток №4).

Лінійно-штабна структура так само має свої позитивні моменти й недоліки (См. Додаток №4).