Перенесення, подовження, поділ на частини відпусток, відкликання з відпустки

Щорічна відпустка переноситься або подовжується (стаття 11 Закону про відпустки):

- у разі тимчасової непрацездатності працівника;

- у разі виконання державних або громадських обов'язків;

- у разі настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами;

- у разі збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням.

За ініціативою адміністрації підприємства в разі виробничої необхідності щорічна відпустка може бути перенесена на інший період при дотриманні наступних умов:

- письмової згоди працівника;

- згоди профспілки (органу, уповноваженого на представництво трудового колективу);

- якщо частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.

На вимогу працівника щорічна відпустка має бути перенесена на інший період у випадку:

- порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час майбутньої відпустки;

- несвоєчасної виплати працівнику заробітної плати за час щорічної відпустки.

Щорічну відпустку може бути поділено на частини лише за бажанням працівника. Основна безперервна її частина повинна становити не менше 14 календарних днів (стаття 12 Закону про відпустки). Як і надання відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами згідно із статтею 26, поділ відпустки на частини є правом працівника, але не належить до обов'язків роботодавця, тому працівнику може бути відмовлено в цьому.

Відкликання зі щорічної відпустки допускається в особливих випадках (відвернення стихійного лиха, аварії, нещасного випадку, загибелі або псування майна). З метою запобігання простою працівника може бути відкликано з відпустки лише за його згодою.

Оплата відпусток.

Заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.

Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути меншою 24 календарних днів.

Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки виплачується:

• у разі звільнення працівника — йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей;

• у разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів (які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців) — грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості;

• у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство — грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник;

• у разі смерті працівника грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, виплачується спадкоємцям;

• у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року; Відрахування не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв'язку із зазначеними у ст. 22 Закону підставами.

Надання відпусток оформляється наказом (розпорядженням) роботодавця. Працівникам, які мають право на соціальні відпустки, передбачені ст. 17 і 18 Закону, виплачується державна допомога на умовах, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та іншими нормативно-правовими актами України.