4. Експертні методи оцінки та сфера їх використання.

В ході ФВА необхідно виконувати ряд оцінних процедур. Найпоширеніші серед них:

1. Оцінка ролі (значущості і відносної важливості) функцій.

2. Визначення внеску кожного матеріального носія у виконання функцій виробу.

3. Оцінка якості виконання функцій.

4. Прогнозна оцінка витрат на виконання створюваного виробу та його функцій.

Оцінні процедури в основному базуються на експертних оцінках.

Методи індивідуальних експертних оцінок засновані на вислові думок експертами незалежно один від одного та використанні цих думок як кінцевого результату експертизи.

Частіше використовуються індивідуальні експертні методи, доповнювані певною математичною обробкою результатів. До них можна віднести метод попарного порівняння і метод розстановки пріоритетів. Найпростішим є метод попарного порівняння. Результати такої експертизи представляються у відповідних матрицях (табл. 8.1)

Номери властивостей послідовно записуються в стовпець та рядок. На перетині рядка і стовпця фіксуються номери тих властивостей, які виявляються більш важливими при попарному порівнянні. Наступна графа матриці містить величину кількості переваг, отриманих кожною властивістю по відношенню до всіх інших. Результати служать для розподілу властивостей по рангах. Максимальній величині переваг відповідає перший ранг важливості або, відповідно, максимальне число балів. Нормоване кількісне представлення значущості кожного з них може бути отримано розподілом числа балів, отриманих даною властивістю на загальну суму балів.

Таблиця 8.1 - Матриця попарного порівняння властивостей (функцій)

Індекс властивостей (функції)	Індекс властивостей (функції)						Кількість переваг		Ранг / бали		Нормована значущість
	1	2	3	4	5
1		1	3	1	5	2		3/3		0,200
2	1		3	2	5	1		4/2		0,133
3	3	3		3	5	3		2/4		0,267
4	1	2	3		5	0		5/1		0,067
5	5	5	5	5		4		1/5		0,333
								S 15		1

При порівнянні варіантів може бути використаний метод розстановки пріоритетів.

Хай необхідно розподілити по пріоритетах, наприклад, чотири варіанти виконання виробу XI, Х2, ХЗ, Х4 з урахуванням приватних критеріїв К1, К2, КЗ. Оцінка відповідно до вказаного вище методу здійснюється за допомогою комплексних пріоритетів Рiком по формулі:

де b_j' - відносний пріоритет (значущість) j-го критерію;

Pij - відносний пріоритет i-го варіанту по j-му критерію;

n - кількість критеріїв.

На першому етапі складається система порівняння варіантів по кожному j-му критерію. Наприклад, по першому критерію

х1 < x2 х1 = x3 х1 < x4

х2 > x3 х2 > x4

х3 < x4

На другому етапі будують квадратну матрицю суміжності (табл. 8.2), де знаки > = <, замінюють коефіцієнтами переваги (наприклад, 1,5; 1,0; 0,5 відповідно).

Таблиця 8.2 - Матриця суміжності (по 1-му критерію).

Індекс варіанту	Х1	Х2	Х3	Х4	Сума значень по рядку S	Pi1	Pi1'
1	2	3	4	5	6	7	8
Х1	1,0	0,5	1,0	0,5	3,0	11,00	0,184
Х2	1,5	1,0	1,5	1,5	5,5	21,25	0,358
Х3	1,0	0,5	1,0	0,5	3,0	11,00	0,184
Х4	1,5	0,5	1,5	1,0	4,5	16,25	0,274
S	---	---	---	---	---	59,50	1

Наступний етап передбачає визначення абсолютних пріоритетів варіантів Pi1, а потім - відносних Pi1', які обчислюються в частках одиниці. Для розрахунку кожний рядок в матриці умножається на вектор-стовпець (гр. 6).

Нормовані значення, тобто відносні Pi1', виходять розподілом Pi1 на SPi1'.

P11=1.0·3.0+0.5·5.5+1.0·3.0+0.5·4.5=11.00

P21=1.5·3.0+1.0·5.5+1.5·3.0+1.5·4.5=21.25

P31=1.0·3.0+0.5·5.5+1.0·3.0+0.5·4.5=11.00

P41=1.5·3.0+0.5·5.5+1.5·3.0+1.0·4.5=16.25

P11=11.00/59.5=0.184 P21=21.25/59.5=0.358

P31= P11 P41=16.25/59.5=0.245

Таким же чином обчислюються Pij' по решті критеріїв. Далі визначають значущості критеріїв, з тією лише різницею, що об'єктами зіставлення тепер є не варіанти рішень, а критерії оцінки К.

Потім обчислюють комплексний показник (пріоритет) для кожного з варіантів. Варіант, що отримав найбільше значення Piком, може вважатися кращим з порівнюваних. Аналогічним способом можна визначити значущість функції.

Значущість функції характеризує відносний внесок її серед решти функцій свого рівня в здійснення вищестоящої функції.

Оцінка значущості функцій ведеться послідовно по рівнях ФМ, починаючи з першого (тобто зверху вниз). Для зовнішніх функцій виробу при оцінці їх значущості початковим є розподіл вимог споживачів по значущості. Ті функції, які сприяють задоволенню найважливіших вимог споживачів або беруть участь одночасно в реалізації декількох вимог, мають більш високу значущість. Нормуючою є умова:

де r_ij- значущість j-й функції, що належить даному i-му рівню ФМ;

k - кількість функцій, розташованих на одному рівні ФМ та, що відносяться до загального вузла вищестоящого рівня.

Для внутрішніх функцій визначення значущості ведеться виходячи з їх ролі в забезпеченні функцій вищестоящого рівня.

Разом з оцінкою значущості функцій по відношенню до найближчої вищестоящої визначається показник відносної важливості функції будь-якого i-го рівня Rij по відношенню до виробу в цілому:

де G – верхній рівень функціональної моделі.

Якщо одна функція бере участь одночасно в забезпеченні декількох функцій верхнього рівня моделі, її значущість визначається для кожної з них окремо, а відносна важливість її для виробу в цілому розраховується як сума значень Rij по кожній гілці ФМ, що проходить через цю функцію.