Питання 3.

Законодавчо майнові договори всіх видів врегульовуються Цивільним та Господарським кодексами України. Крім того, ці договори регулюються загальними законами про господарюючі суб'єкти: про господарські товариства, про акціонерні товариства, про інвестиційну, зовнішньоекономічну, транспортну та інші види господарської діяльності. Окремі нормативні акти колишнього Союзу регулюють відносини, що повністю або частково неврегульовані законодавством України, наприклад щодо постачання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання, окремі підрядні відносини в капітальному будівництві. Ці норми законодавства обов'язкові для підприємств, але терміни виконання, порядок відвантаження продукції або товарів, надання послуг та інші правила можуть бути узгоджені тільки при укладенні конкретних договорів з урахуванням особливостей виробничо-господарської діяльності сторін.

Зараз основною формою матеріально-технічного забезпечення є безфондова (безлімітна) форма, або так звана оптова торгівля. Тому від правового регулювання укладення і виконання господарських договорів постачання значною мірою залежить регламентація всієї господарської діяльності підприємства.

Ініціатором укладення договору постачання може бути як постачальник, так і споживач.

На підприємствах розроблюють і тиражують бланки (форми) договорів. Залежно від виду продукції або товару може розроблятись кілька форм договорів.

У бланках договорів записують такі умови, які залежно від постачання того чи іншого виду продукції або товару забезпечуватимуть законні інтереси підприємства у відносинах з постачальниками, споживачами та покупцями, відповідатимуть вимогам законності. Тому розробка бланків договорів покладається на відділ збуту (на виготовлену продукцію), відділ матеріально-технічного постачання (на постачання матеріально-технічних засобів), відділи устаткування, головного механіка та головного енергетика (на постачання устаткування, механізмів та ін.) та юридичну службу. Усі бланки договорів повинні бути узгоджені з головним бухгалтером.

Під час підготовки проекту договору його умови слід узгодити з планово-економічним, виробничо-диспетчерським, фінансовим та іншими заінтересованими відділами та службами з питань, що входять до їх компетенції.

Питання 4.

Практикою юридичних служб визначено загальний порядок виконання договірної роботи, якого дотримуються на підприємствах з урахуванням їх специфіки.

Усі проекти договорів, що надходять на підприємство, підлягають реєстрації канцелярією в журналі вхідної кореспонденції, після чого передаються у встановленому порядку службі або підрозділу, що визначені наказом керівника як організатори підготовчої роботи з укладення цього виду договорів.

Після отримання проекту договору служба або підрозділ повинні перевірити, чи є планове завдання або замовлення на виготовлення продукції, чи відповідає замовлена продукція спеціалізації та профілю підприємства, чи не перевищено у проекті договору обсяг продукції порівняно з плановим завданням або замовленням.

Ініціатором укладення договору може бути кожна із сторін, яка має право направити іншій стороні проект договору, головне, щоб інтереси сторін не порушувались: постачальник забезпечив себе замовленнями на виготовлення і збут продукції, а споживач забезпечив власне виробництво необхідними матеріально-технічними ресурсами за виконанням договорів згідно з методичними рекомендаціями про правове забезпечення виконання договірних зобов'язань щодо постачання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання та участі в цій роботі юридичних служб підприємств.

Проголошення Україною незалежності, утворення демократичної правової держави, перехід до ринкової економіки уможливили рішучий перехід в організації всієї планової роботи від адміністративних до економічних методів, що забезпечило умови для діяльності підприємств на засадах повного господарського розрахунку та самофінансування, підвищили заінтересованість підприємств у якнайповнішому використанні своїх резервів і можливостей для збільшення обсягів випуску і підвищення якості продукції та ефективності виробництва, а також подальшого розвитку підприємств. З цією метою було докорінно змінено систему формування державних планів (замовлень). При цьому підприємства придбали господарську самостійність. Ці та деякі інші заходи спрямовані на те, щоб органічно збігались і водночас задовольнялись інтереси суспільства, держави, кожного підприємства-товаровиробника і особисті інтереси кожного працівника.

Основною формою планування і діяльності підприємства є річний план, який воно розробляє самостійно на основі державних замовлень, замовлень споживачів та інших, передбачених укладеними господарськими договорами, що сприяє демократизації управління виробництвом та економікою в цілому і підвищує економічну відповідальність виробника.

За порушення договірних зобов'язань, кредитно-розрахункової та податкової дисципліни, вимог до якості продукції та інших правил здійснення господарської діяльності підприємство несе відповідальність, передбачену законодавством України. При цьому сплата штрафів за порушення умов договору, а також відшкодування заподіяних збитків не звільняють підприємство (без згоди споживача) від виконання зобов'язань щодо постачання продукції, виконання робіт чи надання послуг.

План і господарський договір завжди є взаємодіючими категоріями (функціями), від виконання яких залежить і оцінюється господарська діяльність кожного підприємства. Невиконання зобов'язань за договорами є порушенням договірної дисципліни і тягне за собою майнову відповідальність підприємств.

У правовій державі велике значення має додержання законності та державної дисципліни, що включає в себе зміцнення планової і договірної дисципліни. Кожне підприємство діє в межах своєї компетенції, спеціальної правоздатності, дотримуючись законності та державної дисципліни. Тому дії керівників та працівників підприємства повинні бути узгоджені з вимогами закону, що є безумовною вимогою, яку не можна ігнорувати або порушувати.

Забезпечення законності та державної дисципліни, використання правових засобів для покращення економічних показників діяльності підприємств є узагальнюючим критерієм діяльності роботи юридичної служби, основою всієї правової роботи на підприємстві.

З огляду на зазначене юридичні служби підприємства беруть участь у плануванні роботи підприємства, зокрема, розробляють нормативні акти, що регламентують форму участі, обов'язки структурних підрозділів і служб у розробці планової документації, порядок її узгодження і введення в дію.

Чинне законодавство передбачає відповідальність за невиконання зобов'язань, яку несуть керівники та інші посадові особи підприємств. Насамперед, це матеріальна відповідальність за шкоду, завдану невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань, а також виплатою санкцій підприємством. Притягнення до матеріальної відповідальності не виключає можливості притягнення винних і до дисциплінарної відповідальності.

У разі систематичних або окремих грубих порушень дисципліни постачання, сплати санкцій у великих розмірах органами попереднього слідства, прокуратури і судом винні посадові особи можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності.

Активна участь у підготовці до укладання господарських договорів та інших договорів, перевірка їх проектів, складання протоколів розбіжностей до проектів, здійснення досудового врегулювання розбіжностей, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів та інших правових засобів забезпечення виконання договорів, є однією з основних ділянок правової роботи юрисконсультів юридичних служб господарюючих суб’єктів.

В підпункті 6 пункту 11 Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 № 1040 зазначено, що юридична служба підприємства організовує роботу, пов’язану з укладенням договорів (контрактів), бере участь у їх підготовці та здійсненні контролю за виконанням, дає правову оцінку проектам таких договорів (контрактів).

Робота з виявлення і встановлення найбільш раціональних договірних зв’язків, опрацьовування правових методів впливу щодо недобросовісних конкурентів покладено на юрисконсульта.

Договір має не лише відповідати закону. Важливо, щоб керівник підприємства міг використовувати його як ефективний важіль для покращення показників роботи підприємства.

Тому юрисконсульт здійснює організаційну роботу при проведенні договірної кампанії.

Професійно складений договір багато в чому визначає не тільки успіх угоди, але й відшкодування збитків у разі порушення його умов.

З метою належної організації роботи по укладенню господарських договорів, активної участі кожного заінтересованого структурного підрозділу при підготовці та укладенні договорів із заготівельними, постачальними, будівельними, транспортними та іншими організаціями, юридична служба разом з іншими службами розробляє проекти наказу (розпорядження, рішення, постанови) про порядок ведення договірної роботи .

Щоб забезпечити належним чином виконання функцій, зазначених у підпункті 6 пункту 11 Загального положення про юридичну службу, юрисконсульт повинен бути обізнаний з нормативно-правовими актами, які регулюють діяльність суб’єктів господарювання – як централізованими (законами, указами, постановами Кабінету Міністрів, міністерств і державних комітетів), так і локального регулювання (положеннями, наказами, установчими документами тощо), що регулюють виробничо-господарську, фінансову діяльність конкретного суб’єкта господарювання.

Юридична служба суб’єкта господарювання при укладенні договорів повинна керуватися правилами, стандартами, іншими нормативно-правовими актами, які визначають порядок і строки укладання конкретних видів договорів.

Як же укласти “надійний” договір? Яким він повинен бути? Насамперед, такий договір:

• укладений в інтересах суб’єкта господарювання, який є ініціатором його укладання;

• не порушує чинного законодавства та локальних правових актів;

• юридично надійно захищає інтереси суб’єкта господарювання, який є ініціатором укладання договору, а обов’язки контрагента по договору забезпечені його відповідальністю;

• у договорі відсутні пункти, які можуть тлумачитись неоднозначно.

Наявність останніх у договорі становить загрозу всьому договору.

При укладанні договору слід дотримуватись таких основних правил:

• проект договору краще готувати самому ініціатору – суб’єкту господарювання, а не його контрагенту, тому що останній буде просто підганяти договір під свої інтереси;

• не слід підписувати договір, доки йому не надасть правову оцінку юрисконсульт або інша особа, яка надає правову допомогу, і не завізує його;

• формуючи умови договору, не можна допускати двозначності, нечіткості.

Укладаючи договір, слід звернути увагу на те, щоб у ньому була його назва (договір поставки, договір підряду та ін.), зазначені дата, місце підписання договору, найменування сторін, під яким вони зареєстровані у реєстрі державної реєстрації.

Необхідно також звернути увагу на назву посади, прізвища, ім’я, по батькові особи, що підписує договір, а також назву документа, з якого випливають її повноваження на підписання договору. Необхідно чітко уявляти хто перед вами, чи є в цієї особи, представника контрагента, право ставити свій підпис на той чи інший договір, укладати саме цей договір.

При укладанні договору слід перевіряти також:

• чи є на довіреності підпис керівника контрагента та чи скріплений підпис печаткою;

• дату, коли довіреність видана і на який термін вона діє;

• обсяг повноважень особи, яка представляє інтереси контрагента.