35. «Метаморфози» Овідія.
«Метаморфози»-епос
Овідія, один із найбільших творів,
складається з 15 книг. У композиційному
плані «Метаморфози» становлять
«безперервну пісню» від створення
світу й до часів Овідія. Поема поділяється
на кілька великих блоків :1-ша третина
написана підзнаком фіванської тематики,
2-га-афінської, 3-тя- троянсько- римської.
В
цьому творі Овідій розгортає понад
двісті сказань про чудесні метаморфози,
починаючи від створення світу як першого
«перетворення» хаоса на космос і
закінчуючи офіційним міфом про
перетворення Юлія Цезаря на зірку.
Звертає увагу
жанрова неоднорідність «М.». Вони
являють надзвичайний за розмахом сплав
багатьох різновидів поетичної творчості.
Тут є, наприклад, суто риторичні уривки
(суперечка Аякса й Улісса); є майстерно
опрацьовиті сюжети в дусі александрійського
епілія.
Мова епосу легка
і вишукана. Овідію не властива
патетичність: він не може втриматися
від дотепів й найтрагічніших місцях.
Поет вибудовує
кілька класичних сцен для своїх
каламбурів, які використовує досить
часто. Епічній техніці Овідія властива
надмірність(історія Мідаса).
Високу обдарованість
Овідія визнавали ще античні критики.
Він був майстром легкої форми, «відмінним
лікарем» закоханих, справжнім співаком
любові. Він навчив мові любові
середньовічну Європу. За сюжетами
Овидия створювалися баполети, опери,
новели. Він сам став легендою.
