34. Поетична спадщина Публія Овідія Назона. «Любовні елегії», «Героїні».

Овідій Публій Назон-римський поет,останній з поетів «золотої доби» римської літератури, твори якого мали суттєвий вплив на пізнішу європейську середньовічну літературу та по наш час.

До нас дійшли його збірки «Любовних елегій», «Героїні», поеми «Наука кохання», «Засоби від кохання», «Метаморфози», «Фасти», «Скорботні елегії», «Понтійські послання».

• Овідій був останній з відомих поетів Августової доби, зі смертю якого закінчилося золоте століття римської поезії. Зловживання талантом в період його найбільшого розвитку позбавило його права стояти поряд з Вергілієм і Горацієм, але ключем била в ньому поетичне обдарування і віртуозність його віршової техніки робили його улюбленцем не тільки між сучасниками, але і за весь час Римської імперії. Безперечно, Овідію як поету має бути відведено одне з чільних місць в римській літературі. Його «Метаморфози» і «Фасти» досі читаються в школах, як твір зразковий з мови і віршування латинського письменника.

• Овідій виховувався в атмосфері імперії Октавіана Августа, коли по закінченню громадянських воєн надзвичайно зросла заможність італійських землевласників. Поет відобразив у своїй творчості ідеологію вершницького стану, що досяг в той час свого найвищого економічного розвитку. Соціальна та філософська проблематика, характерна для попереднього літературного покоління (Вергілій, Горацій), Овідієві чужа. В його творчості переважають еротичні теми, в яких головним є не глибокі почуття, а дотепна іронічна гра традиційними літературними мотивами, з постійними переспівами як попередників, так і самого себе. Твори Овідія відрізняються віртуозною легкістю і гнучкістю стилю, яким він володів досконало.

• Блискучій поетичний дебют Овідія («Любовні елегії») пов'язаний з еротичною елегією, поширеним жанром в його час. В цьому жанрі відбилися настрої середніх верств суспільства, які поринали від суспільної діяльності в сферу особистого життя. Поет згадує своїх попередників — Корнелія Галла, Альбія Тібулла та Секста. Пропорція; однак він не був лише наслідувачем, свої елегії він складає в цілком іншій тональності, грайливого, часом легковажного трактування теми кохання. Публічні декламації «Любовних елегій» відразу принесли їх авторові загальне визнання.

• «Героїні». Збірка безпосередньо продовжувала тему «Любовних елегій», обидва твори об’єднують спільні епізоди й художні прийоми. В обох збірках Овідій часто дає поради, як завоювати жіночі серця. Назва другої збірки пояснюється тим, що листи-послання (усього їх 15) написані від імені міфологічних героїнь. Адресовані вони, як правило, чоловікам або невдячним коханцям. «Героїні» створювалися, мабуть, паралельно «Любовним елегіям», про що сам поет пише у 18-у вірші (II книги) і перелічує дев’ять жінок, листи яких уже були написані.Всі героїні пишуть, спонукані довгою розлукою або нещасливим коханням, відсутнім через якісь причини чоловікам. Пенелопа вже 20 років не бачила Одіссея й описує йому свої страждання, тривогу, що її не вгамовують непевні звістки про нього, події вдома (1-е послання).