Використання системи формалізованих і неформалізованих критеріїв
Розрахунок індексу кредитоспроможності в найбільш закінченому виді можливий лише для компаній, що котирують свої акції на фондових біржах. Крім того, орієнтація на якийсь один критерій, навіть досить привабливий з позиції теорії, на практиці не завжди оправданна. Тому багато великих аудиторських фірм й інші компанії, що займаються аналітичними оглядами, прогнозуванням і консультуванням, використають для своїх аналітичних оцінок системи критеріїв. Безумовно, у цьому є й свої мінуси - набагато легше прийняти рішення в умовах однокритериальной, чим в умовах многокритериальной завдання. Разом з тим будь-яке прогнозне рішення подібного роду незалежно від числа критеріїв є суб'єктивним, а розраховані значення критеріїв носять скоріше характер інформації до міркування, ніж спонукальних стимулів для прийняття негайних рішень вольового характеру.
Як приклад можна привести рекомендації Комітету з узагальненню практики аудирования (Великобританія), що містять перелік критичних показників для оцінки можливого банкрутства підприємства. Ґрунтуючись на розробках західних аудиторських фірм і переломлюючи ці розробки до вітчизняної специфіки ведення бізнесу, можна рекомендувати наступну дворівневу систему показників.
До першої групи ставляться критерії й показники, несприятливі поточні значення яких або складна динаміка зміни свідчать про можливі в доступному для огляду майбутньому значних фінансових утрудненнях, у тому числі й банкрутстві. До них відносяться:
- повторювані істотні втрати в основній виробничій діяльності;
- перевищення деякого критичного рівня простроченої кредиторської заборгованості;
- надмірне використання короткострокових позикових засобів як джерела фінансування довгострокових вкладень;
- стійко низькі значення коефіцієнтів ліквідності;
- хронічна недостача оборотних коштів;
- стійко збільшується до небезпечних меж частка позикових засобів у загальній сумі джерел засобів;
- неправильна реінвестиційна політика;
- перевищення розмірів позикових засобів над установленими лімітами;
- хронічне невиконання зобов'язань перед інвесторами, кредиторами й акціонерами (відносно своєчасності повернення позичок, виплати відсотків і дивідендів);
- висока питома вага простроченої дебіторської заборгованості;
- наявність наднормативних і залежаних товарів і виробничих запасів;
- погіршення відносин з установами банківської системи;
- використання (змушене) нових джерел фінансових ресурсів на відносно невигідних умовах;
- застосування у виробничому процесі встаткування з минулими строками експлуатації;
- потенційні втрати довгострокових контрактів;
- несприятливі зміни в портфелі замовлень.
У другу групу входять критерії й показники, несприятливі значення яких не дають підстави розглядати поточний фінансовий стан як критичне; разом з тим вони вказують, що за певних умов, обставинах або неприйнятті дійових заходів ситуація може різко погіршитися. До них ставляться:
- втрата ключових співробітників апарата керування;
- змушені зупинки, а також порушення ритмічності виробничо-технологічного процесу;
- недостатня диверсифікованість діяльності підприємства, тобто надмірна залежність фінансових результатів діяльності підприємства від якогось одного конкретного проекту, типу встаткування, виду активів й ін.;
- зайва ставка на можливу й прогнозовану успішність і прибутковість нового проекту;
- участь підприємства в судових розглядах з непередбаченим результатом;
- втрата ключових контрагентів;
- недооцінка необхідності постійного технічного й технологічного відновлення підприємства;
- неефективні довгострокові угоди;
- політичний ризик, пов'язаний з підприємством у цілому або його ключових підрозділах.
Не всі з розглянутих критеріїв можуть бути розраховані безпосередньо за даними бухгалтерської звітності, потрібна додаткова інформація. Що стосується критичних значень цих критеріїв, то вони повинні бути деталізовані по галузях і подотраслям, а їхня розробка може бути виконана після нагромадження певних статистичних даних.