- •Міністерство освіти і науки україни Черкаський державний технологічний університет Культура наукової мови
- •Передмова
- •Тема 1 Культура наукової мови
- •1. Становлення та розвиток наукової мови
- •2. Поняття культури мови й культури мовлення
- •3. Основні комунікативні ознаки культури мовлення
- •Запитання і завдання
- •Тема 2 Загальна характеристика наукового стилю мовлення
- •1. Науковий стиль української мови. Особливості наукового стилю.
- •2. Мовні формули в науковому стилі
- •Запитання і завдання
- •Тема 3 Науковий текст
- •Текст як наукове поняття
- •2. Текст і дискурс
- •3. Речення і висловлювання
- •4. Ознаки тексту
- •5. Специфіка роботи з науковим текстом
- •Запитання і завдання
- •Тема 4 Культура термінотворення
- •1. Історія розвитку сучасної української термінології
- •2. Поняття “термін”, “термінологія”, “терміносистема”, “термінознавство”.
- •3. Поняття “дефініція”
- •4. Вимоги до термінів
- •Системність
- •Однозначність
- •Мотивованість
- •Точність
- •5. Структура термінів
- •Запитання і завдання
- •Тема 5 Жанри наукових текстів на правах рукопису
- •Курсова робота
- •Дипломна робота
- •Магістерська робота
- •4. Критерії оцінки і порядок оцінювання наукових робіт студентів (курсових, дипломних (кваліфікаційних), магістерських)
- •Запитання і завдання
- •Тема 6 Жанри наукових вторинних текстів
- •Анотація
- •Конспект
- •Рецензія
- •Реферат
- •Запитання і завдання
- •Тема 7 Правила оформлення наукової роботи Оформлення наукової роботи відповідно до дсту
- •Структура наукової роботи
- •Нумерація
- •Ілюстрації
- •Формули
- •Загальні правила цитування і посилання на використані джерела
- •Оформлення списку використаних джерел
- •Додатки
- •Запитання і завдання
- •Тема 8 Культура усного наукового мовлення
- •Мовленнєвий етикет як компонент комунікації студентів та спеціалістів
- •Етикетні формули в спілкуванні
- •3. Мовний етикет української науки
- •Етикетні вирази науковців
- •Запитання і завдання
- •Тема 9 Жанри усного наукового мовлення
- •Форми колективного обговорення проблем
- •Переговори
- •Дискусія
- •Запитиання і завдання
- •Практичні завдання Писемне наукове мовлення
- •Софисты — учителя риторики
- •Сократ и Платон — создатели теории "подлинного красноречия"
- •Цицерон и его сочинения об ораторском мастерстве
- •Учение о красноречии м. В. Ломоносова
- •Три вида риторики
- •Українська наукова термінологія: стан та перспективи розвитку
- •Усне наукове мовлення
- •Тема 1 Науково-навчальна література з обраної спеціальності
- •Тема 2 Гуманізація науки
- •Тема 3 Alma mater
- •Тема 1 Освіта й мова
- •Тема 2 Освіта й виховання
- •Тема 3 Наука й науковці
- •Тестові завдання
- •Список літератури
2. Текст і дискурс
З лінгвістикою тексту пов'язане вчення про дискурс (франц. dіsсоиrsе – мовлення). До 80-х років XX ст. терміни "дискурс" і "текст" уживалися як синонімічні. Це пояснюється браком у певних європейських мовах слова, відповідного франко-англійському "дискурс", тому його замінили найменуванням "текст".
Розрізнення понять "текст" і "дискурс" відповідає положенням Ф. де Соссюра про мову і мовлення (лінгвістики мови і лінгвістики мовлення), означає відмінність тексту і дискурсу, однак не протиставляє їх, а підкреслює їхню єдність.
Основні характеристики цих двох одиниць можна представити у вигляді опозиційних пар:
• текст – одиниця лінгвістичного аналізу, дискурс – комунікативного, їх можна розглядати як відповідники речення і висловлювання;
• усність – писемність; письмовий текст протиставляється усному дискурсу; відповідно текст – це предикативна одиниця, а дискурс – це мовленнєва дія, або мовленнєвий акт. Письмовий текст має певні переваги над дискурсом: сказане усно необхідно запам'ятати, щоб керуватися цим або передати іншим. Немає потреби у запам'ятовуванні написаного, оскільки текст закріплений на матеріальному носії, його можна прочитати у будь-який час;
• час створення – передавання; створення дискурсу збігається з часом його передавання, за умови, що мовлення не передається за допомогою магнітних носіїв або зміст сказаного не надходить через посередника; створення тексту переважно не збігається з часом його передавання: текст створюється в один час, а передається та надходить до адресата в інший;
• монологічність – діалогічність; дискурс передбачає часто інтерактивну дію, а текст – монолог;
• обсяг – дискурс передбачає протяжність, а текст може бути дуже коротким (складатися з одного речення);
• когезія (когерентність); текст характеризується когезією на поверховому рівні (лексики, граматики), а ознакою дискурсу є дискурсивна когерентність між мовленнєвими актами;
• відсутність у тексті та наявність у дискурсі засобів невербального супроводження мовлення.
На відміну від дискурсу, текст документа тісно не пов'язаний з реальним часом. Він існує у фізичному часі не як такий, а лише на матеріальному носії, який може старіти і псуватися. Дискурс не може накопичувати інформацію. Цей спосіб передавання інформації не призначений для її збереження. Тільки текст, як носій інформації, накопичує, зберігає її. Текст можна багаторазово відтворювати, тоді як дискурс відтворити неможливо.
3. Речення і висловлювання
Текст як одиниця мови складається з одиниць нижчого рівня – речень. Саме текст, а не речення є вищою і незалежною мовною цілісністю. Реченню як одиниці мови властива предикативність, а тексту – зв'язність. Речення характеризується тільки одним – "горизонтальним планом змісту, тоді як у тексті існують дна плани змісту – "вертикальний" і "горизонтальний".
Для теорії тексту важливими є виділення двох одиниць – речення і висловлювання. Речення – це граматична структура, у якій наявний предикат, а висловлювання (фраза) – актуалізована одиниця комунікації, обов'язковою ознакою якої є інтонація. Висловлювання об'єднуються у тематичні блоки, а останні – у дискурси.
Речення характеризується як певна структурна модель і належить мові, а висловлювання як лексично наповнена модель із певною інтонацією є одиницею мовлення. Речення розглядається як абстрактна віртуальна мовна одиниця, конструкція, яка описується без урахування її лексичного наповнення і вираженого комунікативного завдання. Висловлювання – конкретна мовленнєва одиниця, що характеризується лінійною реалізацією віртуальної моделі, комунікативною націленістю, інтонаційним оформленням і ситуативним значенням.
За обсягом речення і висловлювання можуть не збігатися: висловлювання може бути ширшим за структурну модель (за рахунок відокремлених зворотів, вставних слів, звертань тощо) і меншим (у вигуках, ствердженнях і запереченнях, привітаннях, у фразах ввічливості та ін., які називають замінниками речень).
Хоч більшість лінгвістів теоретично розрізняють речення і висловлювання, унормованим є термін "речення".