Лекція №4
Тема. |
Основи практичної астрономії. Сузір’я. Зоряні величини. Небесна сфера. Системи небесних координат. Зоряні карти. Екліптика. Видимий рух Сонця і Місяця. Сонячні та місячні затемнення. |
План лекції.
Сузір'я. Зоряні величини.
Небесна сфера. Сузір'я, їх кількість і межі.
Системи небесних координат
Екліптика. Видимий рух Сонця і Місяця
Сонячні та місячні затемнення.
Література. Л4 (ст. 13–18); Л5 (ст.24–27)
Сузір'я. Зоряні величини.
Сузір'я — це певна ділянка зоряного неба всередині деяких встановлених меж. Усе небо поділено на 88 сузір'їв. їх назви пов'язані з грецькою міфологією (Андромеда, Персей, Пегас), назвами тварин (Лев, Рак, Скорпіон), назвами предметів, які уявляють люди у візерунках конкретної групи зір (Стріла, Трикутник, Терези) та інші.
Зоряні величини Зорі бувають різні за яскравістю та кольором. За кольором зорі бувають білими, жовтими і червоними. Чим червоніша зоря, тим вона холодніша. Сонце – жовта зоря. Для характеристики яскравості (блиску) зорі введено поняття видима зоряна величина. До справжніх геометричних розмірів зір цей термін відношення не має. Зоряна величина характеризує світловий потік, що надходить на Землю від зорі. Прийнято, що зорі, освітленість від яких менша, мають більшу зоряну величину. Вперше спробу класифікувати зорі за їх блиском зробив грецький астроном Гіппарх у II ст. до н.е. Він запропонував шкалу зоряних величин. Зорям з найбільшим блиском приписав 1–шу зоряну величину, дещо меншим – 2–гу, і т.д. А зорі, ледь помітні неозброєним оком, отримали 6–ту зоряну величину. Зрозуміло, що ця шкала була дуже наближеною. Проте шкала Гіппарха була покладена в основу сучасної логарифмічної шкали зоряних величин, в якій є навіть від'ємні та дробові зоряні величини, (див. урок «Відстань до зір. Звичайні зорі. Подвійні зорі»). Сучасні методи спостережень дають змогу виявити зорі близько до 28–ої зоряної величини. В міру зменшення яскравості зорі позначають літерами грецького алфавіту (α,β,γ і т.д.). Коли різниця дорівнює одній зоряній величині, видима яскравість зір відрізняється в 2,5 рази. Зорі 1–ої величини в 100 разів яскравіші від зір 6–ої величини. Найяскравіших зір першої величини налічується всього 13, від 1–ої до 2–ої величини – 27, а до 6–ої величини – всього 6000. Видима зоряна величина Альдебарана m=1,06,Веги m=0,14,Сіріуса m=–1,58,Сонця m = –26,8.
Небесна сфера. Основні точки та лінії небесної сфери
Небесна сфера – уявна сфера довільного радіуса з центром у точці спостереження (мал. 2). Точка С – точка на земній кулі, де знаходиться спостерігач.
Прямовисна лінія (лінія виска) ZCZ', що проходить через спостеріг гача, перетинається з небесною сферою в двох точках, що називаються зеніт (Z) і надир (Z')– В перекладі з арабської «зеніт» – вершина, «надир» – напрям ноги.
Зеніт – верхня точка перетину прямовисної лінії з небесною сферою, надир – нижня точка (протилежна зеніту).
Площина горизонту (NESW) – площина, що проходить через спостерігача і перпендикулярна до прямовисної лінії ZZ'. Ця площина ділить поверхню небесної сфери на дві півсфери: видиму, всі точки якої лежать над горизонтом, і невидиму, точки якої лежать під горизонтом. Горизонт – велике коло, по якому площина горизонту перетинається з небесною сферою.
Вісь світу – вісь видимого обертання небесної сфери, що проходить через око спостерігача і сполучає обидва полюси світу (Р – північний полюс світу, Р' – південний полюс світу). Вісь світу для будь-якого спостерігача завжди паралельна осі обертання Землі.
Площина небесного екватора (QWQ'E) – площина, що проходить крізь спостерігача і перпендикулярна до осі світу. Небесний екватор – коло, по якому площина небесного екватора перетинає небесну сферу. Небесний екватор ділить небесну сферу на північну та південну півкулі.
Площина небесного меридіана – площина, що проходить через полюси світу і зеніт. Небесний меридіан – коло, по якому площина небесного меридіана перетинає небесну сферу. Небесний меридіан ділить небесну сферу на східну та західну півкулі.
Точка сходу Е і точка заходу W – точки перетину небесного екватора з горизонтом.
Точка півночі N і точка півдня S – точки перетину небесного меридіана з горизонтом.
Полуденна лінія — пряма лінія, що з'єднує точки півдня S і півночі N.
