- •Астрономія
- •Лекція №1
- •1. Астрономія, як наука.
- •2. Значення астрономії
- •Лекція №2–3
- •Методи та засоби астрономічних спостережень.
- •Види та принципи дії телескопів.
- •Обсерваторії світу.
- •Області спектра, в яких випромінювання різних астрономічних об'єктів мають максимальну інтенсивність
- •Лекція №4
- •Сузір'я. Зоряні величини.
- •Небесна сфера. Основні точки та лінії небесної сфери
- •Схилення, пряме сходження
- •Екліптика. Видимий рух Сонця і Місяця Екліптика, характерні точки
- •Рух Сонця через Зодіакальні сузір'я
- •Сонячні та місячні затемнення
- •Лекція №5
- •Визначення відстаней до небесних світил
- •Зоряний та сонячний час
- •3. Час і календар
- •Геліоцентрична система. Конфігурація планет.
- •Закони Кеплера
- •Розділ іі. Наша планетна система. Сонце – найближча зоря. Лекція №6
- •Загальна характеристика планет.
- •Земля як планета Сонячної системи
- •Характеристика Землі
- •Фізичні характеристики Місяця
- •Подібність та несхожість планет земної групи
- •Фізичні характеристики планет земної групи
- •Планета Меркурій
- •Планета Венера
- •Планета Марс
- •Лекція №7
- •Загальні характеристики планет – гігантів.
- •Планета Юпітер
- •Планета Сатурн
- •Планета Уран
- •Планета Нептун – царство холоду
- •Характеристики планет–гігантів та карликової планети Плутон
- •Лекція №8
- •Астероїди – малі планети Сонячної системи.
- •Фізична природа комет
- •Розпад комет. Метеорити та метеоритні потоки. Боліди.
- •Метеорити., кратери, астроблеми.
- •Формування нашої планетної системи.
- •Етапи формування планетного диска.
- •Акумуляція планет.
- •Утворення астероїдів і комет.
- •Лекція №9
- •Основні відомості про Сонце.
- •Будова Сонця.
- •Атмосфера Сонця.
- •Джерела енергії Сонця
- •Сонячна активність та її вплив на Землю.
- •Лекція №10
- •Визначення відстаней до зір.
- •Основні характеристики зір.
- •Будова зір
- •Подвійні зорі.
- •Лекція №11
- •Наднові зорі. Чорні дірки.
- •Еволюція зір.
- •Лекція №12
- •Зоряні скупчення та асоціації.
- •Міжзоряний простір і туманності.
- •Колообіг газу та пилу в Галактиці
- •Будова Галактики та її спіральна структура.
- •Місце Сонця в галактиці.
- •Лекція №13
- •Галактики та квазари.
- •Закон Габбла
- •Активні галактики, радіогалактики, квазари
- •Космологія та її основний принцип.
- •Лекція №14
- •Стадії розвитку Всесвіту.
- •Майбутня доля Всесвіту
- •Життя у Всесвіті
- •Кросворди та чайнворди
Земля як планета Сонячної системи
Діаметр |
12756км |
Маса |
5,98 – 1024кг |
Густина |
5500 кг/м3 |
Середня відстань від Сонця |
1а.о. = 149,6 млн. км |
Період обертання навколо осі (зоряна доба) |
23год 56хв. 4 с |
Період обертання навколо Сонця (зоряний рік) |
365, 24 діб |
Швидкість руху навколо Сонця |
30км/с |
Ексцентриситет орбіти |
0,017 |
Кількість супутників |
|
Характеристика Землі
Заданими швидкості поширення сейсмічних хвиль під час землетрусів було встановлено внутрішню будову Землі, що складається з трьох основних шарів:
Кора завтовшки від 5км під океанами до 70–80км під найвищими горами;
Мантія верхня і нижня загальною завтовшки 2900км, що складається з речовин більшої густини, ніж кора;
Ядро – центральна частина планети, що має найбільшу густину. Зовнішнє ядро до 2100км завтовшки – рідке (найбільш імовірно рідке залізо, що має високу електропровідність і сприяє створенню геомагнітного поля Землі). Тверде внутрішнє ядро радіусом до 1300км має температуру 7000 К і тиск 3,5 млн. атмосфер, являє собою щільну плазму.
Виділено три основні оболонки земної кулі: літосфера, гідросфера та атмосфера.
Літосфера – це верхня тверда оболонка Землі, завтовшки близько 70 км і включає в себе земну кору і частину верхньої мантії.
Гідросфера Землі – сукупність усієї води Землі в твердому, рідкому і газоподібному стані. Гідросфера Землі – унікальне явище, жодна з інших планет Сонячної системи її не має. Гідросферу на 97 % складають води світового океану, 2,5 % води припадає на лід, і лише 0,5 % – на озера, річки й атмосферну вологу. Вода покриває 71 % земної поверхні.
Атмосфера Землі – повітряна оболонка, що оточує Землю. Поблизу поверхні Землі атмосфера містить 78 % азоту, 21 % кисню, 0,94 % інертних газів, 0,03 % вуглекислого газу та мізерні частини інших газів. Атмосфера поділяється на:
Тропосферу, яка сягає висоти 10–17км, зі збільшенням висоти температура спадає до –55°С;
Стратосферу заввишки до 55км, де температура зростає з висотою до 0°С за рахунок поглинання ультрафіолетового випромінювання Сонця;
Мезосферу висотою до 85км, де температура зменшується до –85°С;
Термосферу (від 90км і вище), де температура знову зростає.
На висоті від 70 до 400км виділяють іоносферу, де повітря сильно іонізоване. Густина атмосфери зменшується з висотою. На висоті близько 6 км вона вдвічі менша, ніж біля поверхні Землі, а на висоті в сотні кілометрів у мільйони разів менша, тут переважають водень та гелій.
Атмосфера захищає від руйнівної дії космічного випромінювання.
Атмосфера захищає від безпосереднього бомбардування мікрометеоритами.
Атмосфера відіграє найважливішу роль у тепловому балансі Землі.
Тільки завдяки існуванню гідросфери й атмосфери на Землі могло зародитися життя.
Магнітне поле Землі
Магнітне поле Землі досить велике, його напруженість становить близько 40 А/м. Під дією сонячного вітру на денному боці магнітні силові лінії притиснуті до Землі. З протилежного нічного боку вони відхиляються сонячним вітром, утворюючи «шлейф» протяжністю до 5 млн. км.
В частині замкнутих силових ліній геомагнітного поля утворюються радіаційні пояси (внутрішній та зовнішній). Радіаційний пояс складається з великої кількості протонів і електронів, які захоплює й утримує земне магнітне поле з тих частинок, що безперервно викидає Сонце.
Особливо потужні потоки частинок народжуються при вибухових явищах на Сонці – так званих сонячних спалахах. Такий посилений корпускулярний потік збурює магнітне поле Землі, швидко і сильно змінює його характеристики, що називається магнітною бурею. Під час магнітних бур коливається стрілка компаса; виникає збурення іоносфери, що порушує радіозв'язок; відбуваються полярні сяйва.
Полярне сяйво. В полярних областях частинки рухаються уздовж ліній індукції магнітного поля, які майже перпендикулярні до поверхні, проникають в атмосферу. Вони бомбардують молекули повітря, іонізують їх і збуджують світіння, як потік електронів у газорозрядній трубці. Кольорові відтінки полярного сяйва зумовлені світінням різних газів атмосфери.