Загальна характеристика планет.
Всі тіла, що рухаються навколо Сонця, утворюють у сукупності Сонячну планетну систему.
До складу Сонячної системи входять:
8 великих планет з їх супутниками (відомо понад 80 супутників);
кілька десятків тисяч малих тіл або астероїдів розмірами від 1км до 1000км;
понад 1000 комет;
безліч метеорних тіл завбільшки 1км, метеороїдів розміром від 1см до 1м, пилових частинок, розмірами менш ніж 1см.
Великі планети поділяються на дві основні групи:
Планети земної групи – Меркурій, Венера, Земля, Марс.
Планети–гіганти – Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун.
Плутон не належить до жодної з груп і за своїми властивостями ближча до супутників планет–гігантів.
Відмінності між планетами обох груп обумовлені їх масами і розміром, хімічним складом та віддаленістю від Сонця. Планети земної групи порівняно невеликі за розмірами, мають велику густину, складаються переважно зі щільних речовин (з'єднання кремнію і заліза) та розташовані ближче до Сонця. Планети–гіганти мають великі розміри, малу густину і складаються переважно з газів (водню та гелію в газоподібному стані), не мають твердої поверхні, розташовані далі від Сонця.
Маса планет–гігантів становить 98 % загальної маси всіх планет Сонячної системи. Великою силою притягання вони утримують потужні метаново–аміачні атмосфери, системи кілець і супутників та швидко обертаються.
Фізичні характеристики, що обумовлюють природу планет:
• Маса і розміри планет визначають силу тяжіння на поверхні
,
яка вказує на те, чи може планета
утримувати навколо себе
атмосферу. Малі планети і більшість
супутників не мають атмосфери.
У планет середнього розміру (Марс, Земля)
атмосфера розріджена.
Тільки Венера має значну атмосферу. У
планет–гігантів атмосфери
густі й містять молекулярний водень,
який практично відсутній в
атмосферах планет земної групи.
Густина атмосфери та її хімічний склад визначають ступінь поглинання в ній сонячного випромінювання.
Температура поверхні планети залежить від її відстані від Сонця й наявності атмосфери.
Швидкість обертання планети, що має атмосферу, обумовлює процес вирівнювання температур на нічній і денній півкулях.
Основна частина загальної маси Сонячної системи (99,87 %) припадає на Сонце. Тому саме сонячне притягання керує рухом усіх тіл системи (планет, комет, астероїдів, метеорних тіл). Тільки супутники обертаються навколо своїх планет, притягання яких унаслідок їх близькості виявляється сильнішим від сонячного.
Всі планети обертаються навколо Сонця в одному напрямку. Такий рух називається прямим. Орбіти планет близькі до колових, а площини орбіт – до основної площини Сонячної системи (площини Лапласа). В астрономії вимірюють кут нахилу площини орбіти до площини екліптики (тобто до площини земної орбіти). Найбільший нахил орбіти має колишня планета Плутон. Нахил його орбіти дорівнює 17°. Відхилення форми орбіти від колової характеризується ексцентриситетом. Ексцентриситет кола дорівнює нулю, еліпса змінюється від 0 до 1. Чим більше ексцентриситет, тим більш витягнутим є еліпс. У міру переходу тіл до меншої маси ексцентриситети і нахили орбіт зростають.
Майже всі планети обертаються навколо своєї осі в прямому напрямку. Виняток становить Венера і Уран (Уран до того ж обертається мов би лежачи на боку).
Більшість супутників рухається навколо своїх планет у той самий бік, у який обертаються планети (такі супутники називаються регулярними), а їх орбіти лежать поблизу екваторіальних площин планет. Зворотний рух мають 4 зовнішні супутники Юпітера – Ананке, Карме, Пасифе і Синопе, зовнішній супутник Сатурна Феба і супутник Нептуна – Тритон.
Сама сонячна система обертається, і цей обертальний рух характеризується моментом кількості руху. Закон механіки стверджує, що зміна моменту кількості руху системи може відбутись тільки за рахунок зовнішніх впливів – і ніколи за рахунок взаємодій елементів системи між собою. Отже, Сонячна система є стійкою, і ніякі внутрішні відхилення не можуть вивести її зі стану стійкої рівноваги. Земля існує 4,5 млрд. років, і відстань її до Сонця за цей час практично не змінилось. І в майбутньому ні падіння на Сонце, ні вихід із Сонячної системи Землі не загрожує.