Теми рефератів

1. Стратегії захисту підприємства від поглинання на ринку корпоративного контролю.

2. Схеми фінансування ворожого поглинання підприємств.

3. Аналіз фінансування процедури злиття суб’єктів господарювання.

4. Аналіз фінансування процедури поділу суб’єктів господарювання.

5. Фінансове забезпечення реорганізаційних процедур.

6. Проблема агентських відносин та їх вплив на фінансове забезпечення реорганізаційних процедур.

7. Вплив реорганізаційних процедур на ринкову вартість підприємства.

8. Сучасні теорії злиття суб’єктів господарювання.

9. Фінансово-організаційні аспекти відкритих тендерних пропозицій.

10. Фінансування операцій на ринку корпоративного контролю. Викуп борговим фінансуванням.

Рекомендована література

1. Цивільний кодекс України.

2. Закон України «Про банки та банківську діяльність».

3. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкротом».

4. Закон України «Про інвестиційну діяльність.

5. Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)».

6. Закон України «Про цінні папери та фондову біржу».

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 «Фінансова звітність».

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №19 «Об’єднання підприємств».

9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №20 «Консолідована фінансова звітність».

Наукова та навчально-методична література

1. Мендрул О.Г. Управління вартістю підприємства. – К.:КНЕУ, 2002. – С.211-232.

2. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання. – К.:КНЕУ, 2003. – С. 293.323.

3. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств. – К.:КНЕУ, 2000. – С. 216-241.

Тема 8. Фінансове інвестування

На підприємствах, що не належать до інституціональних інвесто­рів, операційна діяльність є пріоритетним напрямом, однак на певних етапах розвитку підприємства необхідним і більш доцільним є здій­снення фінансових інвестицій, саме тому важливим завданням роботи фінансових служб на підприємстві є визначення найефективніших на­прямів вкладення залученого капіталу. В активі балансу відобража­ється інформація про здійснені підприємством фінансові інвестиції.

Поняття «інвестиції» виступає первинною категорією, яка є ба­зою побудови ієрархії решти категорій, що відображають відтворен­ня основного та оборотного капіталів. Відмінність у підходах щодо сутності інвестицій виявляється досить виразно у вітчизняній та за­рубіжній економічній літературі. В світовій економічній думці не іс­нує єдиного чіткого трактування цієї категорії, що пов'язано або з надзвичайно вузьким трактуванням інвестицій та зведенням їх лише до капіталовкладень (довгостроковими вкладеннями капіталу під­приємства у відтворення основних засобів виробничого та невироб­ничого призначення) чи ототожненням їх з цінними паперами, або з надзвичайно широким трактуванням, розуміючи під інвестиціями будь-які вкладення, навіть ті, що непов'язані з вирішенням інвести­ційних цілей суб'єктів господарювання, їх називають „споживчі ін­вестиції» (купівля побутової техніки, автомобілів для власного ко­ристування, а не з метою перепродажу). Також звужує економічний зміст цієї категорії зведення цілей інвестиційної діяльності лише до отримання прибутку та приросту капіталу.

Найбільш повне визначення категорії наводиться в законі Украї­ни «Про інвестиційну діяльність» статті 1 від 18.09.91, де інвестиції - це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути: грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери, рухоме і не­рухоме майно (будинки, споруди, обладнання та інші матеріа­льні цінності), майнові права і авторські права, досвід та інші інтелектуальні цінності, сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виробництва, «ноу-хау», права користування зе­млею, водою, ресурсами, будівлями, обладнанням, а також інші права та цінності.

Таким чином, інвестиції - це те, що «відкладають» на завт­рашній день, щоб мати можливість більше споживати в майбут­ньому. Під інвестиціями розуміють економічні ресурси, які спря­мовуються на збільшення реального капіталу підприємства, тобто на розширення або модернізацію виробничого апарату. Це може бути пов'язане з придбанням нових машин, будинків, транспорт­них засобів, а також із будівництвом доріг, мостів та інших інже­нерних споруд. Сюди необхідно включити і витрати на обладнан­ня, наукові дослідження та підготовку кадрів, що є інвестиціями в «людський капітал», який на сучасному етапі розвитку економіки набуває все більшого значення, бо саме як результати людської діяльності виступають і будинки, і машини, і обладнання, і, най­головніше, основний фактор сучасного економічного розвитку - інтелектуальний продукт. Інвестиції мають фінансове та економі­чне визначення.

За фінансовим визначенням інвестиції - це всі види активів (коштів), що вкладаються в господарчу діяльність з метою отри­мання доходу. Економічне визначення інвестицій можна сформува­ти таким чином: інвестиції - це видатки на створення, розширен­ня, реконструкцію та технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов'язані з цим зміни оборотного капіталу.

В економічній науці і на практиці з метою ведення обліку, ана­лізу і планування інвестиції класифікуються за окремими ознаками.

В якості яких в подальшому використовуються: функціональне при­значення, види інвестицій, об'єкт вкладання, характер участі в інвес­туванні, регіональна ознака, час інвестування, форми власності, фо­рми участі в інвестуванні, ступінь ризику, форми відтворення.

За функціональним призначенням інвестиції поділяють на вало­ві, реноваційні та чисті.

За об'єктами вкладання виділяють: реальні, фінансові.

За ринкових умов по характеру участі в інвестиційному процесі інвестиції поділяються на прямі та портфельні.

За формою власності інвестиційного капіталу розрізняють ін­вестиції приватні, державні, змішані.

В залежності від терміну інвестування інвестиції поділяються на: короткострокові (як правило, не більше одного року), довгостро­кові (більше одного року).

В залежності від форми участі інвестора: внутрішні, зовнішні інвестиції.

За ступенем ризику інвестиції поділяються на такі види: безризикові, низькоризикові, середньоризикові та високоризикові.

Відповідно до чинного законодавства: фінансова інвестиція - це господарська операція, яка передбачає придбання корпоратив­них прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових ін­струментів. Інвестування вільних коштів у фінансові інструмен­ти переслідує різні цілі, основними з яких є: одержання в майбут­ньому прибутку, перетворення вільних заощаджень у високоліквідні цінні папери, установлення контролю над підприємством-емітентом тощо.

Фінансові інвестиції - це активна форма ефективного вико­ристання вільного капіталу підприємства, яка має особливості у то­му, що:

• здійснюється на більш пізніх стадіях розвитку підприємства, коли задоволені його потреби в реальних інвестиціях;

• дає можливість здійснювати зовнішнє інвестування в країні і за її межами;

• є незалежними видом господарської діяльності для підприємств реального сектора економіки, оскільки стратегічні завдання їх розвитку можуть вирішуватися тільки шляхом вкладень капіта­лу до статутного фонду і придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств;

• дозволяє підприємству реалізувати окремі стратегічні цілі свого розвитку більш швидко і дешево;

• підприємство має можливість вкладати кошти як в безризикові інструменти, так і в спекулятивні, відповідно до своєї інвести­ційної політики (консервативної або агресивної);

• потребує мінімум часу для прийняття управлінських рішень по­рівняно з реальними інвестиціями;

• викликає необхідність активного моніторингу та оперативності у прийнятті рішень, оскільки фінансовий ринок, сфера обігу фі­нансових інвестицій, має високі коливання кон'юнктури. Фінансові інвестиції групують за такими стратегічними напря­мами:

• інвестиційні операції з традиційними інструментами - це вкладення коштів у фінансові інструменти, серед яких перева­люють цінні папери. Спрямованість фінансових інвестицій ба­гатьох підприємств за останній час все більш орієнтується на ринок цінних паперів. Різні інструменти цього ринку складають сьогодні приблизно 90 % загального обсягу фінансових інвес­тицій підприємств;

• придбання похідних цінних паперів (деривативів) пов'язане з купівлею цінних паперів строкового ринку з метою хеджування операцій на ринку «спот» або отримання спекулятивного доходу;

• депозитні операції підприємств - це одна з найбільш ефектив­них форм використання тимчасово вільних грошових коштів підприємства. Депозитні операції використовуються для корот­кострокового вкладання капіталу, а основною їх метою є гене­рування інвестиційного прибутку;

• пайова участь у спільних підприємствах - багато в чому подіб­на до реального інвестування, однак вона більш оперативна і менш капіталоємна. Зазвичай, інвестор, використовуючи цю форму фінансового інвестування, ставить за мету не стільки одержання високого доходу, а встановлення прямого впливу на господарську діяльність підприємства. Залежно від мети інвестування, терміну перебування на під­приємстві і ліквідності, фінансові інвестиції поділяють на довго­строкові та поточні.

В умовах ринку ефективний перерозподіл фінансових ресурсів суспільства здійснюється за допомогою фінансового ринку через фі­нансові інвестиції, що по своїй сутності є вкладенням коштів у фінансові інструменти, серед яких перевалюють цінні папери, із метою одержання доходу (прибутку) у майбутньому.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від ЗО листопада 2001 року № 559 «Про затвердження Положення (стан­дарту) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти» під фі­нансовими інструментами розуміють контракти, які одночасно приводять до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов'язання або інструмента власного капіталу в іншого.

Фінансові інструменти поділяють на:

• фінансові активи, які включають у себе: грошові кошти, не об­межені для використання, та їх, еквіваленти; дебіторську забор­гованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвести­ції, що утримуються до погашення; фінансові активи, призначе­ні для перепродажу; інші фінансові активи;

• фінансові зобов'язання - включають фінансові зобов'язання, призначені для перепродажу та інші фінансові зобов'язання;

• Інструменти власного капіталу - це прості акції, частки та ін­ші види власного капіталу;

• похідні фінансові інструменти - ф'ючерсні контракти, фор­вардні контракти та інші похідні цінні папери.

Основою фінансових інструментів є цінні папери - це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді ди­відендів або процентів, а також можливість передачі грошових та ін­ших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні папери, не підлягають передачі, або передаються шляхом пов­ного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи). Цінні папери на пред'явни­ка обертаються вільно.

Усі цінні папери можуть бути використані для здійснення роз­рахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.

Відповідно до Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Украї­ні» від 10 грудня 1997 року основними формами цінних паперів є: бездокументарна та документарна.

Бездокументарна форма цінних паперів - це здійснений зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цінний папір.

Документарна форма цінних паперів - паперова форма цінно­го паперу, що містить реквізити відповідного виду цінного паперу певної емісії, дані про кількість цінних паперів та засвідчує сукуп­ність прав, наданих цими паперами.

Форма випуску цінних паперів визначається за рішенням еміте­нта про випуск цінних паперів, затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку при реєстрації випуску та є підставою для взяття цих цінних паперів на обслуговування Націо­нальною депозитарною системою як іменних цінних паперів у доку­ментарній формі, цінних паперів на пред'явника у документарній формі або цінних паперів у бездокументарній формі, іменна іденти­фікація власників яких здійснюється на підставі облікового реєстру рахунків власників у зберігача.

Випуск у документарній формі здійснюється емітентом шляхом виготовлення сертифікатів, які випускаються з ураху­ванням вимог, визначених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. У разі емісії цінних паперів у бездокумен­тарній формі, емітент оформляє глобальний сертифікат, що від­повідає загальному обсягу зареєстрованого випуску, і передає його на зберігання в обраний ним депозитарій. Глобальний сертифікат - це документ, оформлений на весь випуск цінних па­перів у бездокументарній формі який підтверджує право на здій­снення операцій з цінними паперами цього випуску в Національ­ній депозитарній системі.

Відповідно до діючого законодавства в Україні можуть випус­катися та обертатися на фондовому ринку такі види цінних паперів: