Теми рефератів

1. Аналіз особливостей організації вторинного обігу цінних паперів (акцій) власної емісії.

2. Вплив оподаткування на емісійну стратегію суб'єктів господарювання на ринку цінних паперів.

3. Емісійна стратегія підприємства як форма позиціювання на ринку корпоративного контролю.

4. Особливості процедури деномінації (дроблення та консолідація) цінних паперів (акцій) власної емісії.

5. Проблемні питання залучення інвестицій суб'єктами господарювання на ринку цінних паперів.

6. Конверсія боргу у власність.

7. Планування первинного розміщення емісії цінних паперів (ІРО). Фінансування за рахунок власного капіталу та моделювання оптимальної структури капіталу.

8. Додатковий капітал як джерело формування фінансових ресурсів підприємства.

Рекомендована література

Нормативно-правові акти

1. Цивільний кодекс України.

2. Податковий кодекс України.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 5 «Звіт про власний капітал».

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 25 «Фінансовийзвіт суб'єкта малого підприємництва».

Наукова та навчально-методична література

1. Бланк И..А, Основы финансового менеджмента. — К.: Ника - Центр, 1999.

2. Брікхем Є. Ф. Основи фінансового менеджменту. — К.: Молодь, 1997.

3. Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання. — К.: КНЕУ, 2003. — С 102—167.

4. Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство підприємств. — К.: КНЕУ, 2000. —С 151—172.

Тема 4. Внутрішня джерела фінансування

При вивченні даної теми необхідно враховувати, що в науково-практичній літературі можна зустріти дві основні концепції трактуван­ня сутності та класифікації внутрішніх джерел фінансування. Перший підхід зорієнтований на фінансові результати, другий - на рух грошо­вих коштів. Це зумовлено тим, що не завжди доходи та витрати під­приємства, відображені у звіті про фінансові результати, збігаються з грошовими надходженнями (видатками) в рамках операційної та ін­вестиційної діяльності відповідного періоду. Наприклад, величина ви­ручки від реалізації продукції, відображена у звітності, може не збіга­тися з грошовими надходженнями від реалізації в тому ж періоді. З ін­шого боку, не всі витрати, які враховуються при визначенні фінансових результатів певного періоду, пов'язані з грошовими видатками.

До внутрішніх джерел фінансування підприємств відносять наступні:

• чистий прибуток;

• амортизаційні відрахування;

• забезпечення наступних витрат і платежів.

На рис. 4. наведена класифікація внутрішніх джерел фінансу­вання підприємств, яка найчастіше зустрічається в німецькій та анг­ломовній економічній літературі.

Основним внутрішнім джерелом фінансування є самофінансування, пов'язане з реінвестуванням (тезаврацією) прибутку у відкритій чи прихованій формі. Підкреслимо, що амортизаційні відрахування не на­лежать до самофінансування (як це досить часто можна зустріти у віт­чизняній економічній літературі). Ефект самофінансування проявляєть­ся з моменту одержання чистого прибутку до моменту його визначен­ня, розподілу та виплати дивідендів, оскільки отриманий протягом ро­ку прибуток вкладається в операційну та інвестиційну діяльність. Рішення власників підприємства про обсяги самофінансування є одночасно і рішенням про розмір дивідендів, які піддягають виплаті.

У світовій економічній літературі, залежно від способу відобра­ження прибутку в звітності, зокрема в балансі, виокремлюють:

а) приховане самофінансування;

б) відкрите самофінансування (тезаврація прибутку).

Приховані резерви - це частина власного капіталу підприєм­ства, яка жодним чином не відображена в його балансі, отже, обсяг власного капіталу в результаті формування прихованих резервів бу­де меншим, ніж це є насправді.