Тема (1 година): Сформувати уяву про вогневу позицію в обороні. Сформувати уміння вибору місця для ведення вогню і спостереження. Сформувати уміння облаштовувати і маскувати окоп для стрільби лежачи

Методика навчання: 1. Розповідь і показ дій під час вибору місця для ведення вогню і спостереження. При цьому необхідно зупинитися на вимогах до вибору місця для спостере­ження за противником. Учитель на прикладах бойових дій пояснює учням, що спостережен­ня є одним із розповсюджених способів ведення розвідки в усіх видах бою. Його здійснює спостерігач (із числа солдатів). Він самостійно обирає та облаштовує місце для спостережен­ня. Вимоги до місця для спостереження: може знаходитися в окопі, траншеї, спеціально облаштованому або іншому придатному для цієї мети місці.

2. Практичне виконання учнями завдання уроку. Доцільно розпочати вивчення із по­становки завдання обрати місце для спостереження. Після оцінки якості вибору місця для спостереження учитель показує заздалегідь облаштоване місце для спостереження, пояснює принцип його облаштування.

3. Розповідь і показ способів облаштування і маскування окопів для ведення стрільби лежачи. Доцільно використати знання учнями попередніх розділів, зокрема підготовки до стрільби. Далі необхідно вказати, яким чином здійснюється маскування, які матеріали для цього використовуються. Потім показати заздалегідь облаштоване місце для ведення вогню.

4. Практичне виконання учнями завдання. Доцільно створити декілька груп, постави­ти їм завдання і у формі змагань запропонувати облаштувати місце для ведення вогню і спостереження. Наприкінці уроку підвести підсумки: оглянути разом з учнями усі облашто-вані ними місця, зробити короткий аналіз кожного з них, наголосивши на позитивних і негативних моментах, і на підставі цього спільно визначити найкращу групу.

Тема (1 година): Сформувати уміння вивчати місцевість, визначати цілі, доповідати про їх знаход­ження

Методика навчання: 1. Розповідь і показ способів ведення розвідки і вивчення місце­вості, виявлення цілей, визначення їх місцезнаходження відносно орієнтирів, доповідь про виявлені цілі. У першу чергу необхідно пояснити учням, що спостереження є основ­ним способом вивчення противника і місцевості. Далі доцільно використати заздалегідь підготовлену схему місцевості, здійснивши короткий її аналіз за допомогою учнів, зупини­тися на послідовності дій під час вивчення місцевості, засобах і способах розв'язання цього завдання (місцевість розглядається спочатку неозброєним оком, потім детально вивчаєть­ся за допомогою бінокля або використовуються інші підручні засоби, зокрема приблизне визначення відстаней за допомогою власного досвіду).

2. Практичне виконання учнями завдання. Використовуючи схему місцевості, що розглядалася, учитель вказує учням на тактичну обстановку, що склалася у цій місцевості. Потім пропонує відтворити дії спостерігача і надає необхідну інформацію: орієнтири та умовні назви місцевих предметів; де перебуває і що робить противник; місцезнаходження спостерігача та порядок його облаштування; сектор спостереження і на що звертати особ­ливу увагу; порядок доповіді про результати спостереження. Наступними діями учителя повинно бути обов'язкове визначення правильності розуміння учнями усіх вихідних да­них, після чого учні починають визначати відстані до орієнтирів і виконують їх позначення на схемі місцевості.

3. Розповідь і показ способів визначення цілей, їх місцезнаходження відносно орієн­тирів, доповідь про цілі, встановлені на місцевості. Необхідно зазначити, що під час спос­тереження у разі виявлення цілі, спостерігач повинен зробити запис у журнал спостере-женьта доповісти старшому начальникові. Далі можна у загальних рисах пояснити процедуру запису у журнал: відстань до цілі зазначається в метрах, а положення відносно орієнтирів — у тисячних. Після запису результатів спостереження у журнал учень має доповісти про результати спостереження начальникові. Наприклад: "Орієнтир два, праворуч вісім, далі 100, спостерігач за деревом".

4. Практичне виконання учнями завдання. Учитель за допомогою прапорців або гуч­номовця подає сигнал помічникові для встановлення цілей. Учні виконують необхідні дії (визначають кутову величину цілі з використанням бінокля, прицільного пристрою (мушки) автомата або підручних засобів), результати яких заносять до журналу спостережень. Доціль­но поділити клас на групи і призначити старшого кожної з них. У складі таких груп учні виконують навчальне завдання. Після практичного засвоєння матеріалу учитель організовує аналіз дій учнів, дає відповіді на питання, відзначає кращих учнів.