- •Поняття ризику
- •1.2 Функції та джерела ризику
- •1.3. Аксіоматика ризикології
- •1.4. Особливості осмислення ризику як економічного явища в Україні
- •Питання для поточного контролю та поглибленого засвоєння знань студентів
- •2.1. Сутність понять „невизначеність” та „ймовірність”
- •2.2. Причини невизначеності та їх ієрархія
- •2.3. Невізначеність у бухгалтерському обліку
- •2.4. Види втрат в умовах невизначеності й ризику
- •Питання для поточного контролю та поглибленого засвоєння знань студентів
- •3.1. Аналіз ризику та його елементи.
- •3.2 Ризикотворчі чинники
- •3.3 Класифікація ризиків
- •3.4. Теорія корисності та її основні елементи
- •Питання для поточного контролю та поглибленого засвоєння знань студентів
- •Тема 4. Методичні засади кількісного аналізу ризику
- •4.1. Загальна характеристика кількісних методів аналізу ризику
- •4.2 Статистичні методи оцінки ризику
- •Абсолютні та відносні показники виміру ризику на основі статистичного методу оцінки
- •Розв'язання
- •4.2.1 Інтегральна оцінка ризику
- •4.3 Метод експертної оцінки
- •4.4. Інваріантні методи
- •4.4.1. Метод аналогій
- •4.4.2. Аналіз чутливості
- •4.4.3. Побудова дерева рішень як метода оцінювання ризику
- •Вихідні умови
- •Питання для поточного контролю засвоєння знань
- •Тема 5. Спеціальні методи оцінювання ризику економічних суб’єктів
- •5.1. Оцінювання фінансового ризику
- •5.2.Оцінювання операційного ризику
- •5.3 Метод аналізу доцільності витрат
- •Змістовий модуль 3.
- •Тема 6. Управління ризиками
- •6.1 Сутність і зміст управління ризиками
- •Система управління ризиками
- •6.3. Принципи управління ризиками
- •6.4. Формування стратегії управління ризиком
- •Питання для поточного контролю засвоєння знань
- •Тема 7. Мінімізація ризиків: основні заходи та процедури
- •7.1 Основні заходи мінімізації ризику
- •7.2. Організаційні методи зниження ризику
- •7.2.1 Відхилення ризику
- •7.2.2 Недопущення збитків (упередження ризиків)
- •7.2.3 Мінімізація збитків
- •7.2.4 Передача контролю за ризиком (трансфер ризику)
- •7.3 Економічні методи зниження ризику
- •7.3.1 Створення спеціального резервного фонду (фонду ризику)
- •7.3.2 Створення страхового товарного запасу
- •7.3.3 Страховий запас коштів
- •7.3.4 Розробка і впровадження системи штрафних санкцій
- •7.3.5 Страхування від ризику
- •7.3.6 Самострахування від ризику
- •Хеджування як метод зниження ризику
- •Питання для поточного контролю та поглибленого засвоєння знань студентів
- •Перелік рекомендованої літератури
3.2 Ризикотворчі чинники
Поняття ризикової ситуації можна визначити як сполучення, сукупність різних обставин і умов, що створюють певну обстановку для того чи іншого виду діяльності. Іншими словами саме сукупність умов і обставин створюють ризикову ситуацію і виступають причинами ризику.
Ризикова ситуація зв'язана зі статичними процесами і її супроводжують три одночасних умови:
наявність невизначеності;
необхідність вибору альтернативи (при цьому варто мати на увазі, що відмовлення від вибору також є різновидом вибору);
можливість оцінити імовірність здійснення вибраних альтернатив.
Слід зазначити, що ризикова ситуація якісно відрізняється від ситуації невизначеності. Ситуація невизначеності характеризується тим, що імовірність досягнення результатів подій чи рішень стосовно цих подій у принципі не має одностайної альтернативи.
Отже ризикову ситуацію можна охарактеризувати як різновид невизначеності, коли настання подій ймовірно і може бути визначено, тобто в цьому випадку об'єктивно існує можливість оцінити імовірність подій, що приблизно виникають у результаті сумісної діяльності партнерів по виробництву, дій конкурентів чи супротивника, впливи природного середовища на розвиток економіки, впровадження науково-технічних досягнень і т.ін.
Створення ризикової ситуації обумовлено такими чинниками: непередбачені зміни у внутрішніх і зовнішніх умовах діяльності; наявність альтернативних рішень; імовірність виникнення збитків; імовірність одержання додаткового прибутку (рис. 3.3).
Усі ризикотворчі чинники поділяють на контрольовані і неконтрольовані. Контрольовані слід виявляти і мінімізувати їх дію на етапі якісної оцінки, що дає змогу усунути ризик.
Ризикову ситуацію ініціюють неконтрольовані, тобто непідвладні зацікавленому суб'єкту фактори. їх поділяють на невизначені і випадкові. Імовірнісні судження про невизначені фактори відсутні, максимум, що можна з'ясувати, — чи вкладаються їх можливі наслідки в певний діапазон кількісних значень. До випадкових факторів відносять ті, щодо яких відомі необхідні для опису випадкових величин стохастичні характеристики: закони розподілу чи хоча б математичні очікування (середні) і дисперсії (середньоквадратичні або стандартні відхилення).
Якщо ризик спричиняють невизначені фактори, його кількісна оцінка надзвичайно складна. У цьому випадку застосовують методи пошуку оптимальної стратегії поведінки в умовах ризику, породженого невизначеністю: теорію стратегічних ігор, імітаційне моделювання тощо. Якщо ж ризик зумовлюють випадкові фактори, прийнятний ступінь ризику залежить від конкретних обставин.
Рисунок 3.3 – Об’єктивні чинники, що обумовлюють виникнення ризикової ситуації
Позначені чинники є зовнішньою характеристикою виникнення ризикової ситуації. Але управління цією ситуацією здійснюється суб’єктом, який має певні особливості, а саме:
суб'єкт, що робить вибір з декількох альтернатив, має в розпорядженні об'єктивні імовірності одержання передбачуваного результату, що ґрунтуються, наприклад, на проведених статистичних дослідженнях;
імовірності настання очікуваного результату можуть бути одержані на основі суб'єктивних оцінок, тобто суб'єкт має справу із суб’єктивними ймовірностями;
суб'єкт у процесі вибору і реалізації альтернативи володіє як об'єктивними, так і суб'єктивними ймовірностями (рис.3.4).
Рисунок 3.4 - Суб’єктивні чинники, що обумовлюють виникнення ризикової ситуації
Для того, щоб зняти ризикову ситуацію, суб'єкт робить вибір і прагне реалізувати його. Цей процес знаходить своє вираження в понятті "ризик", що існує як на стадії вибору рішення (плану дій), так і на стадії його реалізації. І в тому і в іншому випадку ризик представляється моделлю зняття суб'єктом невизначеності, способом практичного вирішення протиріччя при неясному (альтернативному) розвитку протилежних тенденцій за конкретних обставин.